ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 травня 2015 року Справа № 44/472-б Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Короткевича О.Є.,розглянувши касаційну скаргу приватного підприємства "Затишок-8", м. Київ на ухвалувід 29.09.2014 господарського суду міста Києвата постановувід 12.03.2015 Київського апеляційного господарського судуу справі№44/472-б господарського суду міста Києва про банкрутствотовариства з обмеженою відповідальністю "Кінгз Кепітал", м. Київрозпорядник майнаГороховський А.В., м. Київу судовому засіданні взяли участь представники:
ПП "Затишок-8" кредиториЛев Р.В., Глущенко З.В., довір.; ОСОБА_7, ОСОБА_8
ВСТАНОВИВ:
У провадженні господарського суду м. Києва знаходиться справа №44/472-б про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Кінгз Кепітал" (далі - боржник), порушена у порядку норм ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній до 19.01.2013, далі - Закон про банкрутство).
Ухвалою господарського суду м. Києва від 27.07.2010 припинено процедуру ліквідації боржника та здійснено перехід до загальних процедур банкрутства, введено процедуру розпорядження майном, призначено розпорядника майна.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 29.09.2014 відмовлено приватному підприємству "Затишок-8" (далі - кредитор) у визнанні його грошових вимог до боржника в сумі 91 621 650,97 грн. Ухвала мотивована тим, що грошове зобов'язання боржника, як поручителя за спірними вимогами є припиненим в силу положень ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Крім того, кредитор не є фінансовою установою, а тому не може набувати прав кредитора внаслідок уступки йому права вимоги за зобов'язаннями, які випливають із договорів кредиту.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2015 (судді: Сотніков С.В.- головуючий, Остапенко О.М., Шипко В.В.) ухвалу від 29.09.2014 залишено без змін із тих же підстав.
Не погоджуючись з указаними судовими рішеннями, кредитор звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати і прийняти нове рішення про визнання грошових вимог в повному обсязі. Касаційна скарга обґрунтована порушенням та неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права, а саме, ст. 559 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 36, 43 ГПК України. Кредитор посилається на дійсність його вимог до боржника, які підтверджені відповідними документами.
Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, у заяві про визнання грошових вимог кредитор посилався на наступне.
У період з 15.10.2007 по 20.08.2008 між Кредитною спілкою "Тринадцята зарплатня" (далі - КС "Тринадцята зарплатня") та 22 фізичними особами (позичальники) було укладено 22 цільових кредитних договорів строком на 12 місяців на загальну суму 49 625 075,36 грн.
Для забезпечення виконання зобов'язань позичальників за вказаними кредитними договорами між КС "Тринадцята зарплатня" та боржником у цей же період було укладено 22 договори поруки. Також між КС "Тринадцята зарплатня" та боржником укладено шість договорів іпотеки належних боржнику дев'яти земельних ділянок у Київській області загальною площею 58,1687 га.
08.09.2009 між КС "Тринадцята зарплатня" та кредитором було укладено 22 договори про відступлення права вимоги, за якими останній набув прав кредитора за усіма вищезазначеними цільовими кредитними договорами. Також 11.09.2009 між цими ж сторонами укладено 6 договорів про відступлення права вимоги за вищевказаними договорами іпотеки земельних ділянок. Загальна набута кредитором сума грошових вимог, забезпечених заставою, становить 49 625 075,36 грн. основного боргу, 691 044,78 грн. відсотків за користування кредитом та 3 792 028,09 грн. пені.
У період з 15.07.2008 по 11.09.2008 між КС "Бізнеспартнерство" та 20 фізичними особами (позичальники) було укладено 20 цільових кредитних договорів строком на 12 місяців на загальну суму 29 240 328 грн.
Для забезпечення виконання зобов'язань позичальників за вказаними кредитними договорами між КС "Бізнеспартнерство" та боржником у цей же період було укладено 17 договорів поруки. Також між КС "Бізнеспартнерство" та боржником укладено дев'ять договорів іпотеки належних боржнику земельних ділянок у Київській області загальною площею 46,7701 га.
23.09.2009 між КС "Бізнеспартнерство" та кредитором було укладено 20 договорів про відступлення права вимоги, за якими останній набув прав кредитора за усіма вищезазначеними цільовими кредитними договорами. Також 23.09.2009 між цими ж сторонами укладено 8 договорів про відступлення права вимоги за вищевказаними договорами іпотеки земельних ділянок. Загальна набута кредитором сума грошових вимог, забезпечених заставою, становить 29 240 382 грн. основного боргу, 8 272 532,74 грн. відсотків за користування кредитом.
Частина 1 статті 14 Закону про банкрутство передбачає, що разом із заявами з грошовими вимогами до боржника кредитори зобов'язані подати документи, що такі вимоги підтверджують.
Отже, грошові вимоги кредитора до боржника повинні бути підтверджені відповідними доказами.
Відповідно до п. 4.1 укладених боржником договорів поруки порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
За змістом ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України).
Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. ст. 251, 252 ЦК України).
Таким чином, умови договору поруки про його дію до припинення забезпеченого нею зобов'язання не свідчать про те, що договором установлено строк припинення поруки в розумінні ст. 251, ч. 4 ст. 559 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23.05.2012 у справі № 6-33цс12, яка згідно з положеннями ст. 11128 ГПК України є обов'язковою для всіх судів України.
У даному випадку судами не встановлено наявності доказів пред'явлення вимоги кредитором до поручителя - боржника протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання за цільовими кредитними договорами, що свідчить про припинення поруки за усіма заявленими кредитором зобов'язаннями на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України.
Сервисы для юристов