Постанова ВГСУ від 20.04.2016 року у справі №917/1386/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2016 року Справа № 917/1386/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенка Г.П.- головуючого (доповідач), Кравчука Г.А., Мачульського Г.М.,розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 25.11.2015у справі№917/1386/15 Господарського суду Полтавської областіза позовомПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз"доПолтавської державної аграрної академіїпростягнення 1143224,80 грн.,за участю представників:

позивача: Заліпа Н.Ю. (представник за дов. від 07.12.2015 №69),

відповідача: Коляденко З.І. (представник за дов. від 18.04.2016 №51/59-23), Бубирь О.В. (представник за дов. від 19.01.2016 №04/59-23)

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Полтавської державної аграрної академії, в якому з урахуванням заяв про зміну розміру позовних вимог, просить стягнути з відповідача 10873,80 грн. - 3% річних, 255083,41 грн. інфляційних втрат та 192528,13 грн. пені, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язання в частині оплати по договору на постачання природного газу за регульованим тарифом №175 від 28.01.2014

Рішенням господарського суду Полтавської області від 07.10.2015 по справі №917/1386/15, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.11.2015, позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 10873,80 грн. 3% річних, 19252,81 грн. пені, 255083,41 грн. інфляційних втрат та 9169,70 грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмолено.

Судові рішення в частині задоволення позову мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами справи договору на постачання природного газу за регульованим тарифом, щодо своєчасного розрахунку за поставлений газ; в частині відмови в позові - наявністю обставин, що дають можливість суду зменшити розмір заявленої до сплати позивачем пені.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, ПАТ по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати в частині відмови у стягненні 173 275, 32 грн. пені та прийняти в цій частині нове рішення, про задоволення позову, в іншій частині судові рішення залишити без змін, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального права. Зокрема, як зазначається скаржником:

- всупереч вимогам ст. 84 ГПК України оскаржувані рішення прийнято з врахуванням лише доводів відповідача, без зазначення причин відхилення доводів позивача;

- бюджетом України та фінансовим планом ПАТ по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз", не передбачені фінансові можливості для кредитування споживачів природного газу;

- загальна сума заявлених неустойки, 3% річних, інфляційних не компенсує повністю збитків від сплати відсотків за комерційними кредитами позивача;

- відповідачем в судовому засіданні не було надано жодного доказу, який би вказував на наявність виняткових обставин для зменшення розміру пені за ст. 83 ГПК України;

- судом не було з'ясовано, чи були заподіяні позивачу збитки неналежним виконанням зобов'язання, а також не було оцінено розмір таких збитків;

- відсутність вини відповідача у виникненні боргу, його важкий фінансовий стан не є винятковим випадком в розумінні ст. 233 ГК України та п.3 ст. 83 ГПК України та підставою для зменшення неустойки, яка підлягає до стягнення;

- при розгляді даної справи, суд дослідив лише ступінь виконання зобов'язання боржником, не виконавши при цьому вимоги закону щодо оцінки майнового стану сторін, які беруть участь у зобов'язанні, та інших інтересів сторін, які заслуговують на увагу, що призвело до порушення ст. 551 ЦК україни та ст. 233 ГК України.

У відзиві Полтавська державна аграрна академія просить залишити оскаржувані судові акти без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.01.2014 між ПАТ по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" (постачальник) та Полтавською державною аграрною академією (споживач) укладено договір на постачання природного газу за регульованим тарифом №175 (далі - договір), відповідно до п.1.1 якого постачальник постачає природний газ споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником (п. 2.9 договору).

Згідно п. 4.6. договору оплата вартості послуг з постачання газу проводиться споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% попередньої оплати вартості обсягів газу, запланованих для поставки, за 5 (п'ять) банківських днів до початку місяця поставки на поточний рахунок постачальника. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 5-го числа, наступного за місяцем поставки газу.

У подальшому сторонами підписано додаткову угоду від 12.01.2015 до договору №175 якою продовжено строк дії договору до 31.01.2015, а в частині проведення розрахунків до повного їх виконання.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж; якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності зі ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованим цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.