Постанова ВГСУ від 20.04.2016 року у справі №910/26777/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2016 року Справа № 910/26777/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Нєсвєтової Н.М. (доповідач) Черкащенка М.М. Стратієнко Л.В.розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія промислових деталей" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 09.02.2016у справі№ 910/26777/15за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Термопак-інжинірінг" дотовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія промислових деталей"простягнення 388 878, 46 грн за участю представників сторін:

від позивача: Вернигор О.В. - за довіреністю;

від відповідача: Лилик О.П. - за довіреністю, Хлопчанюк В.П. - керівник.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Термопак-інжинірінг" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія промислових деталей" про стягнення коштів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.11.2015 у справі №910/26777/15 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2015 у справі №910/26777/15 скасовано. Прийнято нове рішення. Позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія промислових деталей" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Термопак-інжинірінг" борг в розмірі 388878,46 грн. та судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 5833,17 грн., судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 6416,48 грн.

Не погоджуючись з прийнятою постановою суду, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 скасувати, рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2015 залишити в силі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 01.01.2014 між ТОВ "Термопак-інжинірінг" (покупець) та ТОВ "Компанія промислових деталей" (продавець) укладений договір поставки № КПД-175, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у визначені строки товар за предметом та асортиментом, кількістю та цінами, зазначеними у рахунках-фактурах, що є невід`ємною частиною даного договору, а покупець зобов`язаний прийнятий вказаний товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Оплата товару проводиться покупцем в безготівковій формі на рахунок продавця у відповідності з рахунком-фактурою та здійснюється на умовах 100% передоплати, якщо інше не передбачено в рахунку-фактурі або в додатку до даного договору.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ "Термопак - інжиніринг" вказувало на те, що ним відповідно до умов укладеного договору сплачено 100% вартості товару, проте відповідачем не виконано свої зобов'язання в частині поставки товару у визначені договором строки, в зв'язку з чим позивач просить суд стягнути суму заборгованості за непоставлений товар.

Заперечуючи проти позову, ТОВ "Компанія промислових деталей" зазначало, що позивачем перераховано попередню оплату на поточний рахунок, який не відповідає тому, що зазначений в виставленому відповідачем рахунку-фактурі, в зв'язку з чим вважає, що фактично кошти за поставку товару не отримував.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд дійшов висновку, що відповідачем на вимогу позивача були вчинені всі необхідні дії для повернення спірної суми коштів, в зв'язку з чим визнав позовні вимоги необґрунтованими.

Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення місцевого господарського суду та задовольняючи позовні вимоги, вказав на те, що належними та допустимими доказами підтверджується знаходження спірної суми коштів на рахунку відповідача, який є дійсним, а також з огляду на те, що відповідачем виписана податкова накладна на цю суму на підставі саме договору поставки, укладеного між сторонами, в зв'язку з чим суд дійшов висновку про отримання відповідачем на його власний рахунок суми попередньої передоплати, однак в зв'язку з відсутністю доказів поставки товару така сума коштів підлягає поверненню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, вважає його правомірним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

Так, судами встановлено, що на на виконання умов вказаного договору та відповідно до рахунку-фактури № 18499 від 12.06.2015 позивач платіжним дорученням № 2560 від 17.06.2015 перерахував відповідачеві кошти у сумі 388878,46 грн. на рахунок відповідача, вказаний у договорі.

Відповідно до рахунку-фактури строк поставки товару становить 45 банківських днів з моменту надходження попередньої оплати, отже останнім днем поставки є 10.08.2015, проте станом на дату подачі позову відповідач не поставив товар.

Листом від 18.06.2015 № 130/06-15 на ім`я директора відповідача, позивач повідомив, що сума в розмірі 388878,46 грн. була помилково сплачена ним на рахунок ТОВ "Компанія промислових детелей" та просив повернути вказану суму на розрахунковий рахунок ТОВ "Термопак-інжинірінг".

В свою чергу, відповідач, 18.06.2015 листом № КПД-468 просив АТ "Банк "Фінанси і Кредит" повернути кошти позивачу в розмірі 388878,46 грн. на рахунок, зазначений позивачем в листі № 130/06-15.

Однак, як вбачається із пояснень, наданих представниками позивача та відповідача, кошти на час розгляду справи в суді першої інстанції та на даний час так і не були повернуті з рахунку відповідача в АТ "Банк "Фінанси і Кредит" на рахунок позивача, і на даний час знаходяться на рахунку у вказаному банку.

Також, з виписки з банківського рахунку за період з 17.06.2015 по 30.11.2015 вбачається, що кошти в розмірі 388878,46 грн. від відповідача не надходили.

В зв'язку з наведеними обставинами, невиконанням відповідачем умов договору в частині своєчасної поставки товару, позивач 11.09.2015 направив на адресу відповідача лист з вимогою про сплату заборгованості, який отриманий відповідачем 16.09.2015, проте залишений без відповіді.

Заперечуючи проти викладеного позивачем, відповідач зазначає, що позивачем перераховано суму авансового платежу не на той розрахунковий рахунок, який було вказано у рахунку-фактурі, в зв'язку з чим вважає, що у нього відсутній обов'язок сплачувати на користь позивача спірну суму коштів.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).