Постанова ВГСУ від 20.04.2016 року у справі №909/948/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2016 року Справа № 909/948/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Кравчука Г.А.,

суддів: Мачульського Г.М., Коробенка Г.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської радина постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.01.2016у справі Господарського суду№ 909/948/15 Івано-Франківської областіза позовомфінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської радидо за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачафізичної-особи підприємця ОСОБА_1 виконавчого комітету Івано-Франківської міської радипроспонукання до укладення договору про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Івано-Франківська та додатку до нього

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: не з'явились;відповідача: Сікомас С.В., дов. від 11.04.2016 № 1074; третьої особи: не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року фінансове управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (далі - Управління) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою про спонукання фізичної-особи підприємця ОСОБА_1 (далі - Підприємець) до укладення договору про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Івано-Франківська та додатку до нього.

Позовні вимоги Управління, посилаючись на приписи Конституції України, Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України), Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Закону України "Про архітектурну діяльність" та Положення "Про пайову участь замовників будівництва у створенні та розвитку інженерно-транспортної інфраструктури міста", затвердженого рішенням Івано-Франківської міської ради від 18.10.2013 № 19.12.2014 (далі - Положення), обґрунтовувало тим, що Підприємець, як замовник будівництва багатоповерхового житлового будинку по АДРЕСА_1, був зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Івано-Франківська шляхом укладення відповідного договору, однак в порушення вимог законодавства України цього не зробив. Направлений 12.06.2015 лист-пропозицію № 2-15/285 з проектом договору та додатком, що містив розрахунок розміру пайової участі, складеного відповідно до примірного договору, передбаченого Положенням, залишив без реагування, у зв'язку із чим цей договір з додатком підлягає укладенню в судовому порядку.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 01.10.2015 (суддя Малєєва О.В.) в позові відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.01.2016 (колегія суддів: Скрипчук О.С., Дубник О.П, Юрченко Я.О.) рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.10.2015 залишено без змін.

Вказані судові рішення мотивовано тим, що укладення спірного договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Івано-Франківська, запропонованого Управлінням, після введення об'єкта будівництва в експлуатацію є безпідставним та не ґрунтується на нормах законодавства України, у зв'язку з чим підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Управління звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.01.2016 і рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.10.2015 та прийняти нове рішення про задоволення позову. Викладені у касаційній скарзі вимоги Управління обґрунтовує посиланням на обставини справи, положення ст. ст. 143, 144 Конституції України, ст. 610 ЦК України, ст. 179 ГК України, ст. ст. 27, 30, 31, 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. ст. 1, 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", ст. 4 Закону України "Про архітектурну діяльність" та п. п. 1.2-1.4, 4.4, 7.3 Положення.

Інші учасники судового процесу не скористались правом, наданим статті 1112 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та відзиви на касаційну скаргу Управління до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Управління підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- листом № 2-15/285 від 12.06.2015 Управління направило Підприємцю пропозицію укласти договір про пайову участь з двома примірниками проекту договору, додатком якого є розрахунок розміру пайової участі. Вказаний лист обґрунтовано обов'язком Підприємця взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста шляхом укладення відповідного договору, що передбачено ч. 2 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та п. 1.2 Положення. Проект договору підписаний Управлінням та виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради. Направлення даної пропозиції укласти договір підтверджується поштовою квитанцією № 7601502105506 від 12.06.2015;

- вказаний лист Управління залишено Підприємцем без реагування;

- будівництво багатоповерхового житлового будинку по АДРЕСА_1 є завершеним, а об'єкт готовим до експлуатації, що підтверджується декларацією про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області від 19.12.2014 № ІФ143143530527.

Відмовляючи у задоволенні позову місцевий та апеляційний господарські суди із посиланням на приписи ч. 9 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" виходили з того, що укладення спірного договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Івано-Франківська, запропонованого Управлінням, після введення об'єкта будівництва в експлуатацію не ґрунтується на нормах законодавства України, у зв'язку із чим підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Між тим, колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з даними висновками судів попередніх інстанцій, вважає їх передчасними, такими, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та без урахування наступного.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Згідно з частиною першою статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", статтею 40 якого встановлено обов'язок пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту та визначено механізм його реалізації.

Так, за приписами частини другої зазначеної статті Закону замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури (ч. 3 ст. 40 Закону).

В силу вимог ч. 5 цієї статті Закону величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта, з техніко-економічними показниками. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію (ч. 8 та 9 ст. 40 Закону).