Постанова ВГСУ від 20.04.2016 року у справі №902/1394/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2016 року Справа № 902/1394/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Козир Т.П. - головуючого, Гольцової Л.А., Іванової Л.Б.,

за участю представників сторін: позивача - Руденка В.М. дов. б/н від 5 жовтня 2015 року та відповідача - Прігоцької О.А. дов. № 08/02 від 4 січня 2016 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ПрАТ "Гніванський завод спецзалізобетону" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24 лютого 2016 року у справі Господарського суду Вінницької області за позовом Приватного підприємства "Мікатор" до ПрАТ "Гніванський завод спецзалізобетону" про стягнення суми,

УСТАНОВИВ:

У жовтні 2015 року Приватне підприємство "Мікатор" (далі - позивач) звернулось з позовом до ПрАТ "Гніванський завод спецзалізобетону" (далі - відповідач) з позовом про стягнення 4149303 гривень 33 коп., з яких: 2694600 гривень 00 коп. основного боргу, 472093 гривні 92 коп. втрат коштів від інфляції, 789087 гривень 15 коп. пені за весь час прострочення оплати, 40750 гривень 48 коп. три відсотки річних від простроченої суми за весь час прострочення оплати (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог в частині пені від 19 листопада 2015 року).

Позовні вимоги обгрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань з оплати отриманої продукції за договором № 12-П від 5 лютого 2015 року.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 19 листопада 2015 року позов задоволено в сумі 3523079 гривень 26 коп.

З ПрАТ "Гніванський завод спецзалізобетону" на користь Приватного підприємства "Мікатор" стягнуто 2694600 гривень 00 коп. основного боргу, 315634 гривні 86 коп. пені, 40750 гривень 48 коп. - 3 % річних, 472093 гривні 92 коп. втрат коштів від інфляції.

Розстрочено виконання рішення суду на 6 місяців зі сплатою рівними частинами по 587179 гривень 88 коп. щомісяця на період грудень 2015 - травень 2016 р.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 473452 гривень 29 коп. відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24 лютого 2016 року рішення Господарського суду Вінницької області від 19 листопада 2015 року залишено без змін, а апеляційну скаргу ПрАТ "Гніванський завод спецзалізобетону" - без задоволення.

У касаційній скарзі ПрАТ "Гніванський завод спецзалізобетону" просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 19 листопада 2015 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24 лютого 2016 року, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вважає, що суди попередніх інстанцій безпідставно не застосували до спірних правовідносин норми ч. 2 ст. 673 Цивільного кодексу України з огляду на те, що поставлена позивачем продукція не може бути використана за призначенням, оскільки погодження технічних умов скасовано рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 жовтня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2014 року та ухвалою Вищого адміністративного суду від 15 грудня 2015 року.

Зазначає, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення в частині застосування відповідальності за невиконання зобов'язань щодо оплати поставленої продукції, допустив порушення норм ч. 3 ст. 219 Господарського кодексу України, оскільки пеня, інфляційні витрати та 3 % річних є відповідальністю, що застосовується за порушення зобов'язання.

Вважає, що судом апеляційної інстанції, у порушення ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, не зупинено провадження у справі до розгляду справи про визнання недійсним договору № 12-П від 5 лютого 2015 року.

Вказує, що судами, у порушення вимог ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, не залучено до участі у справі Міністерство інфраструктури України та ТОВ "Корпорація КРТ" у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Посилається на те, що судами не досліджено питання досудового врегулювання спору у відповідності до вимог ст. ст. 5, 54, 57 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 5 лютого 2015 року між Приватним підприємством "Мікатор" (постачальник) та ПрАТ "Гніванський завод спецзалізобетону" (покупець) укладено договір поставки № 12-П, згідно п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю певну продукцію - товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами відповідно до Специфікацій, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити цей товар на умовах даного договору.

Найменування товару: Анкер закладний АЗ-1 або АЗ-1-6, згідно п. 1.2 договору.

Відповідно до пп. 1.2.1 договору виробником є ТзОВ "АТ Механіка" м.Київ.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що якість товару, який поставляється постачальником, повинна відповідати ТУ У 27.3-23721759-002:2007, що підтверджується сертифікатом відповідності та паспортом якості.

Загальна сума договору визначається сукупністю погоджених Специфікацій у грошовому виразі (п. 3.1 договору).

За умовами п. 7.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором.