ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2017 року Справа № 910/32809/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді суддівКролевець О.А., Євсікова О.О., Самусенко С.С.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укргазпромбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Укргазпромбанк"на рішенняГосподарського суду міста Києва від 15.03.2016та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 10.11.2016у справі№910/32809/15 Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Укргазпромбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Укргазпромбанк"до1. Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Укргазпромполіс", 2. Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія Буковина"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачаФонду гарантування вкладів фізичних осібпровизнання недійсним договоруза участю представників:від позивача:Бондар Є.А.,від відповідача-1:не з'явився,від відповідача-2:Величко О.В.,від третьої особи:Музичук Л.В.,ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Господарського суду міста Києва від 15.03.2016 (суддя Привалов А.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2016 (колегія суддів у складі: Отрюха Б.В., Михальської Ю.Б., Тищенко А.І.), відмовлено у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Укргазпромбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Укргазпромбанк" (далі - Банк, ПАТ "Укргазпромбанк") до Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Укргазпромполіс" (далі - ПАТ "СК "Укргазпромполіс", первісний кредитор, вкладник) та Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія Буковина" (далі - ПрАТ "Авіакомпанія Буковина", новий кредитор) про визнання недійсним договору передачі (відступлення) права вимоги №05/15 від 19.01.2015, укладеного між відповідачами.
Не погоджуючись з рішенням та постановою судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Третьою особою подано відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу позивача задовольнити.
Учасники судового процесу згідно з приписами ст. 1114 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач-1 не скористався передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.
Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача-2 та третьої особи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових актах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.01.2014р. між ПАТ "Страхова компанія "Укргазпромполіс" та ТОВ "Роланд Альянс" був укладений договір відступлення права вимоги №20012014, за умовами якого ТОВ "Роланд Альянс" отримав право вимоги на депозитний вклад в сумі 1336000 дол. США.
19.01.2015р. між ПАТ "СК "Укргазпромполіс" та ПрАТ "Авіакомпанія "Буковина" був укладений договір передачі (відступлення) прав вимоги на вкладному (депозитному) рахунку №05/15, відповідно до якого ПАТ "СК "Укргазпромполіс" відступило, а ПрАТ "Авіакомпанія" "Буковина" отримало право на вклад за договором банківського вкладу №C-USD-101 "Короткостроковий"-15 від 24.12.2014 в розмірі 1336000 дол. США.
19.01.2015р. відповідачами було підписано акт приймання-передачі прав вимоги, за яким первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв документи, які засвідчують права на депозитний вклад в розмірі 1336000 дол. США за договором банківського вкладу №C-USD-101 "Короткостроковий"-15 від 24.12.2014.
З наявної в матеріалах справи копії повідомлення вбачається, що 20.01.2015 відповідач-1 письмово повідомив позивача ПАТ "Укргазпромбанк" про зміну кредитора у зобов'язанні, що виникло на підставі договору банківського вкладу №C-USD-101 "Короткостроковий"-15 від 22.12.2014.
19.03.2015р. відповідач-1 повторно надіслав позивачу повідомлення про передачу (відступлення) права вимоги.
Судами також встановлено, що 21.01.2015р. постановою Правління Національного банку України №42/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Укргазпромбанк" до категорії проблемних" позивача віднесено до категорії проблемних банків та запроваджено ряд обмежень в діяльності Банку.
В подальшому, 10.02.2015р. між ПАТ "Страхова компанія "Укргазпромполіс" та ТОВ "Роланд Альянс" було укладено додаткову угоду №1 про розірвання договору відступлення права вимоги від 20.01.2014 за №200122014, відповідно до якої взаємні зобов'язання сторін припинились та сторони не пов'язані будь-якими правами та обов'язками.
Предметом даного спору є вимоги Банку про визнання недійсним договору передачі (відступлення) права вимоги №05/15 від 19.01.2015, укладеного між відповідачами.
Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилався на те, що оспорюваний договір, який, на думку скаржника, містить ознаки факторингу, укладено відповідачами ще до моменту розірвання договору відступлення права вимоги №20012014 від 20.01.2014, укладеного між відповідачем-1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Роланд Альянс" стосовно одного і того ж права вимоги, та з порушенням ст.ст.227, 514, 515 ЦК України, ст.ст.52, 58, 66 Закону України "Про банки та банківську діяльність" та постанови Правління Національного банку України №42/БТ від 21.01.2015 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Укргазпрмбанк" до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку", оскільки ПрАТ "Авіакомпанія Буковина" (фактор) не є фінансовою установою, а зобов'язання за договором банківського вкладу №C-USD-101 "Короткостроковий"-15 від 24.12.2014 нерозривно пов'язані з особою кредитора (вкладника - відповідача-1 як власника рахунку).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом, а депозитний договір не є таким, що нерозривно пов'язаний з особою кредитора. При цьому, суди зазначили про недоведеність підстав для визнання недійсним оспорюваного правочину, оскільки постанова Правління Національного банку України №42/БТ від 21.01.2015 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Укргазпрмбанк" до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку", на яку послався позивач, не має зворотної дії до правовідносин, пов'язаних з укладення оспорюваного договору 19.01.2015р., договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передачі в її розпорядження певної суми грошових коштів, в той час як сама по собі відплатність договору уступки права вимоги не може розглядатися, як фінансування однією стороною іншої, а сама по собі грошова вимога, що передана на умовах договору, не може розглядатися як плата за фінансову послугу в розумінні ст.1077 ЦК України.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Як роз'яснено в п.2.5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", необхідно з урахуванням приписів статті 215 ЦК України та статті 207 ГК України розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, частина перша статті 220, частина друга статті 228 ЦК України, частина друга статті 207 ГК України, стаття 13 Закону України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України"), і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора (зокрема, частина перша статті 227, частина перша статті 229, частина перша статті 230, частина перша статті 232 ЦК України, частина перша статті 207 ГК України). За змістом ч.2 ст.215 ЦК України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним. Отже, спори про визнання нікчемних правочинів недійсними підлягають вирішенню господарськими судами у загальному порядку.
Відповідно до ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Отже, право на звернення до господарського суду виникає у особи у разі порушення або оспорювання саме її прав та охоронюваних законом інтересів.
Разом з тим, з урахуванням приписів ст.1 ГПК України, колегія суддів зазначає про передчасність посилань позивача в обґрунтування недійсності оспорюваного правочину на його вчинення в період дії договору відступлення права вимоги №20012014 від 20.01.2014, укладеного між відповідачем-1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Роланд Альянс" стосовно одного і того ж права вимоги (депозитних коштів в сумі 1336000 дол. США), та який було розірвано 10.02.2015р., оскільки наведене по суті свідчить про пред'явлення Банком позову в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Роланд Альянс" поза відносинами представництва, що, в свою чергу, є підставою для відмови в позові з мотивів недоведеності порушення спірним договором саме прав позивача, який не є його стороною.
Колегія суддів зауважує, що взаємовиключний характер мають твердження заявника про те, що власником коштів за договором банківського вкладу від 24.12.2014 №C-USD-101 "Короткостроковий"-15 в період з 24.12.2014р. по 10.02.2015р. було тільки ТОВ "Роланд Альянс" та про нерозривну пов'язаність зобов'язань за договорами банківського рахунку та банківського вкладу з особою кредитора (вкладника - відповідача-1 як власника рахунку).
Відповідно до ст.ст.514, 515 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Судами першої та апеляційної інстанцій належним чином відхилено доводи позивача про те, щодо зобов'язання Банку за договором банківського вкладу №C-USD-101 "Короткостроковий"-15 від 24.12.2014 нерозривно пов'язані з особою кредитора - ПАТ "СК "Укргазпромполіс" як вкладника та власника рахунку, яким до Банку не направлялося доручення (розпорядження) про списання вкладу в сумі 1336000 дол. США та її перерахування на користь відповідача-2 як нового кредитора., які ґрунтуються виключно на помилковому (довільному) тлумаченні змісту ст.ст.1066, 1068, 1071 ЦК України та п.1.8 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою правління Національного банку України від 12.11.2003р. №492 (далі - Інструкція).
Сервисы для юристов