ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2014 року Справа № 905/7276/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Дерепи В.І.суддівБондар С.В. (доповідач), Палія В.В.розглянувши матеріали касаційної скарги за участю представників : Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", в особі Донецької філії від позивача: Сандул М.О. від відповідача: не з'явилисьна рішенняГосподарського суду Донецької області від 12.12.2013 рокута постановуДонецького апеляційного господарського суду від 22.01.2014 рокуу справі№ 905/7276/13за позовомПублічного акціонерного товариства "Укртелеком", в особі Донецької філії доАмвросіївської міської ради прозміну договору орендиВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство "Укртелеком", в особі Донецької філії (далі позивач) звернулось з позовом до Амвросіївської міської ради (далі відповідач) про зобов'язання укласти додаткову угоду до договору оренди від 17.01.2008 року № 30-18-14/05 (далі Договір) щодо зменшення площі орендованого приміщення на 86, 8 кв.м. та відповідного зменшення розміру орендної плати на умовах запропонованих позивачем (а.с.28-31).
Рішенням Господарського суду Донецької області від 12.12.2013 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22.01.2014 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що в Договорі сторони погодили, що розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та інших випадках передбачених чинним законодавством. Умовами договору не передбачено право орендаря в односторонньому порядку відмовитись від певної частини орендованого приміщення. Позивачем не доведено істотного порушення договору відповідачем, істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору чи інших підстав, з якими чинне законодавство України пов'язує внесення змін до Договору в судовому порядку.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить скасувати прийняті у справі судові рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, оскільки вважає, що судами не вірно застосовано діюче законодавство.
В своїй касаційній скарзі позивач посилається на те, що всі обов'язкові умови передбачені ст. 652 ЦК України необхідні для її застосування, наявні і доведені позивачем.
Заслухавши суддю доповідача, заслухавши пояснення представника позивача обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Між сторонами у справі (позивач - орендар, відповідач - орендодавець) 17.01.2008 року укладено Договір, предметом якого є оренда нежитлового приміщення площею 633, 4 кв.м, розташованого за адресою: м. Амвросіївка, вул. Фрунзе, 2, що знаходиться на балансі виконкому Амвросіївської міської ради, вартість майна становить 590 478, 64 грн. (а.с.10-13).
Пунктом 10.1 Договору передбачено, що його укладено строком на 2 роки, 11 місяців і він діє з 17.01.2008 року до 17.12.2011 року.
Пунктом 10.6 Договору передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення строку його чинності протягом 1 місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.
До матеріалів справи (а.с. 16) залучено акт прийому передачі орендованого майна від відповідача позивачу від 17.01.2008 року.
Згідно до додаткової угоди до Договору від 04.01.2013 року сторони домовились продовжити дію Договору до 17.12.2013 року.
Листом від 08.04.2013 року (а.с. 28-29) позивачем була направлена пропозиція відповідачу щодо внесення змін до Договору, в частині зменшення площі орендованого приміщення на 86,8 кв.м та відповідне зменшення орендної плати, а також проект додаткової угоди до Договору (а.с. 30).
Відповідач відмовився від пропозиції позивача щодо змін до Договору (лист від 26.06.2013 року (а.с. 33).
Як вбачається з листування сторін (а.с. 21-29) позивач звертався з пропозиціями про зміну умов договору в зв'язку із звільненням частини орендованого приміщення, і як наслідок цього з пропозицією про зменшення орендної плати.
Взаємовідносини сторін у даній справі регулюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна" (далі Закон) нормами ГК України та ЦК України.
Частиною 4 статті 10 Закону передбачено, що умови договору оренди є чинними на весь строк дії договору і у випадках, коли після його укладання (приведення у відповідність з цим законом) законодавством встановлено правила, які погіршують становище орендаря.
Відповідно до ст. 19 Закону орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату не залежно від наслідків господарської діяльності.
Статтею 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках встановлених договором або законом.
Договором не передбачена можливість односторонньої зміни Договору.
Матеріали справи не містять доказів того, що відповідачем були порушені умови Договору.
Стаття 652 ЦК України передбачає можливість зміни або розірвання договору в зв'язку із істотною зміною обставин.
Матеріали справи, з урахуванням приписів статей 10, 19 Закону, статті 286 ГК України не свідчать про те, що на протязі строку виконання Договору істотно змінились обставини і відповідно суди обґрунтовано прийшли до висновку про те, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
За таких обставин, судова колегія приходить до висновку про те. що касаційна скарга позивача задоволенню не підлягає, а рішення прийняті у справі повинні бути залишені без змін.
Сервисы для юристов