Постанова ВГСУ від 20.02.2017 року у справі №916/452/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2017 року Справа № 916/452/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівКролевець О.А., Євсікова О.О., Самусенко С.С.,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю - підприємства "Авіс"на рішенняГосподарського суду Одеської області від 01.08.2016та постановуОдеського апеляційного господарського суду від 04.10.2016у справі№916/452/16 Господарського суду Одеської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю - підприємства "Авіс"доСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Іва"простягнення 1 680 668,07 грн.від позивача:Волошенюк О.В.,від відповідача:Чоловський О.М.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю - підприємство "Авіс" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Іва", з урахуванням заяви № 504 від 23.05.2016, про стягнення 1 680 668,07 грн., з яких: 596 749,57 грн. - штраф за недопоставку соняшника; 1 083 918,50 грн. - коригування вартості посівного матеріалу.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 01.08.2016 у справі №916/452/16 (колегія суддів у складі: Зайцев Ю.О., Никифорчук М.І., Цісельський О.В), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 (колегія суддів у складі: Таран С.В., Будішевська Л.О., Мишкіна М.А.), у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням та постановою судів попередніх інстанцій, ТОВ "Авіс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову судів попередніх інстанцій скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача штрафу за недопоставку соняшника, та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Відповідачем було подано заперечення на касаційну скаргу, у якому просить рішення та постанову судів попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових актах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 17.02.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю - підприємство "Авіс" (сторона 1) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Іва" (сторона 2) було укладено договір купівлі-продажу сільськогосподарської продукції №ДА-47/1, відповідно до умов якого: сторона 1 зобов'язується передати у власність стороні 2 посівний матеріал високоолеїнового соняшника (надалі іменується "посівний матеріал") та здійснити розрахунок за поставлений стороною 2 соняшник, вирощений із посівного матеріалу (пункт 1.1.1 договору); сторона 2 зобов'язується прийняти посівний матеріал й використати його за призначенням, встановленим даним договором, здійснити за нього розрахунок та поставити стороні 1 соняшник, вирощений із посівного матеріалу (пункт 1.1.2 договору); сторона 1 зобов'язується прийняти соняшник, вирощений стороною 2 із посівного матеріалу та оплатити його вартість протягом десяти банківських днів від дня фактичного отримання соняшника від сторони 2 із одночасним підписанням накладних, актів приймання-передачі та інших документів, передбачених даним договором (пункт 1.1.3 договору).

Згідно з п. 1.3 договору найменування, кількість предмету договору, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), одиниці виміру, ціна одиниці виміру та загальна сума предмету договору визначаються у специфікаціях, рахунках, видаткових накладних, актах приймання-передачі та інших товарно-супровідних документах, які є невід'ємною частиною даного договору.

У п. 2.1.1, 2.1.3, 2.1.6 договору сторони дійшли згоди про те, що сторона 1 зобов'язується передати у власність стороні 2 посівний матеріал у кількості 350 посівних одиниць, загальною вартістю 563 181,50 грн. на день укладання даного договору з метою його посіву на земельній ділянці розміром 700 га; придбати у сторони 2 весь врожай соняшника, вирощений стороною 2 із посівного матеріалу та зібраний на земельній ділянці, відведеної для такої мети, а також оплатити вартість соняшника, вирощеного стороною 2 із посівного матеріалу, яка складається із ринкової ціни товарного соняшника станом на день його поставки (купівлі-продажу) у регіоні місцезнаходження сторони 1 по заліковій вазі згідно квитанцій оформлених лабораторією сторони 1.

Сторона 2 зобов'язується своєчасно та в повному обсязі прийняти від сторони 1 посівний матеріал; оплатити стороні 1 вартість посівного матеріалу не пізніше 20 жовтня 2014 р. та в подальшому продати соняшник, вирощений із посівного матеріалу, виключно стороні 1 на умовах, передбачених пунктами 2.1.6 договору у такому порядку: 50% від загального обсягу врожаю соняшника до 31 грудня 2014 р.; 50% від загального обсягу врожаю соняшника до 31 травня 2015 р.; поставити соняшник, вирощений стороною 2 із посівного матеріалу та зібраний на земельній ділянці, відведеної для такої мети розміром 700 га у загальній кількості із розрахунку двадцять п'ять центнерів з одного гектару власними транспортними засобами та за власний рахунок на адресу розташування виробничих потужностей сторони 1, а саме: Вінницька область, смт. Крижопіль, вул. Куйбишева, 88 (пункти 2.2.1, 2.2.4, 2.2.5, 2.2.6 договору);

Відповідно до п. 7.5 договору у разі, якщо сторона 2 порушила умови підпунктів 2.2.5 й 2.2.6 пункту 2.2 договору, вона зобов'язана протягом семи банківських днів від дня отримання від сторони 1 відповідної письмової вимоги, сплатити на користь останньої штраф у розмірі двадцяти % від ринкової вартості не переданого стороні 1 соняшника у встановлений термін та кількості, але не менше із розрахунку: із площі 700 га; при врожайності 1,5 тонн з одного га та вартості 3550 грн. за одну тонну.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов вказаного договору позивач поставив відповідачу посівний матеріал у кількості 350 посівних одиниць на суму 563 181,50 грн., що підтверджується видатковою накладною №АУ000023886 від 19.04.2014 та довіреністю №31 від 06.03.2014.

Після збору врожаю відповідачем було поставлено позивачеві 109,512 тонн насіння соняшника на загальну суму 569 462,40 грн., про що свідчать видаткові накладні №1 від 22.10.2014, №2 від 23.10.2014, №3 від 28.10.2014, №4 від 29.10.2014, довіреність №1853 від 22.10.2014.

Судами встановлено, що рішенням Господарського суду Одеської області від 02.10.2015 у справі №916/3875/15, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.02.2016, стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Іва" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю - підприємства "Авіс" 563 181,50 грн. основного боргу за договором купівлі-продажу сільськогосподарської продукції №ДА-47/1 від 17.02.2014, 232 601,66 грн. пені, 3 % річних в сумі 14 812,44 грн., 253 632,01 грн. інфляційних втрат; в задоволені іншої частини позову відмовлено.

Із змісту вказаних судових актів вбачається, що сума боргу відповідача за поставлену продукцію за договором №ДА-47/1 від 17.02.2014 становить 563 181,50 грн.; пеня, річні та інфляційні за прострочення оплати за цим договором нараховані починаючи з 21.10.2014.

Крім того, рішенням Господарського суду Вінницької області від 21.12.2015 у справі №902/1382/15, яке набрало законної сили, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю - підприємство "Авіс" на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Іва" 569 462,40 грн. боргу за договором купівлі-продажу сільськогосподарської продукції №ДА-47/1 від 17.02.2014, 112 700,17 грн. пені, 3% річних в сумі 18 927,20 грн., 238 604 грн. інфляційних втрат.

Предметом спору у даній справі є вимоги про стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Іва" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю - підприємство "Авіс" 1 083 918,50 грн. коригування вартості поставленого позивачем відповідачеві посівного матеріалу та 596 749,57 грн. штрафу за недопоставку вирощеного останнім соняшника.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у відповідача були підстави для припинення виконання свого обов'язку з поставки товару в порядку ст. 538 ЦК України.

Вищий господарський суд України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.

Згідно з ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 ГК України).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, за яким, згідно з приписами частин першої та другої статті 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною першою статті 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Змістом взаємних договірних зобов'язань сторін є обов'язок як позивача поставити відповідачу обумовлений договором товар належної якості та кількості, так і відповідача в подальшому поставити скаржникові вирощений соняшник, що породжує обов'язок кожного з них прийняти товар та оплатити за нього встановлену договором вартість у встановлений договором строк. При чому, оплата поставленого позивачем відповідачеві товару здійснюється з розстроченням платежу, а постачання відповідачем позивачеві товару - під певними умовами.