ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 січня 2026 року
м. Київ
справа № 514/566/23
провадження № 51 - 2519 км 25
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
засудженого ОСОБА_6 у режимі
відеоконференції,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023162270000215 від 29 березня 2023 року, щодо
ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Тарутине Тарутинського району Одеської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого вироком Приморського районного суду м. Одеси від 15 березня 2019 року за ст. 186 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, звільненого 03 грудня 2019 року в зв`язку з відбуттям строку покарання,
за ст. 186 ч. 4 КК України,
за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Тарутинського районного суду Одеської області від 03 квітня 2024 року та вирок Одеського апеляційного суду від 25 березня 2025 року.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Тарутинського районного суду Одеської області від 03 квітня 2024 року ОСОБА_6 засуджено за ст. 186 ч. 4 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі статей 75, 76 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки і на нього покладено відповідні обов`язки.
Прийнято рішення щодо арештів, накладених у цьому кримінальному провадженні, вирішено порядок відшкодування процесуальних витрат, долю речових доказів та до набрання вироком законної сили ОСОБА_6 залишено запобіжний захід у виді домашнього арешту.
За обставин детально наведених у вироку суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за те, що він 29 березня 2023 року приблизно о 07:15 годині, в умовах воєнного стану, шляхом вільного доступу проник до приміщення торговельної зали магазину-кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , звідки повторно, відкрито та з корисливих мотивів викрав майно фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 на загальну суму 1 466 гривень 19 копійок, залишив місце події та розпорядився ним на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_8 матеріальну шкоду на вказану суму.
Вироком Одеського апеляційного суду від 25 березня 2025 року частково задоволено апеляційну скаргу прокурора, скасовано вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання та ухвалено в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_6 призначено за ст. 186 ч. 4 КК України покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Початок строку відбування покарання вказано рахувати з моменту фактичного затримання ОСОБА_6 у порядку виконання вироку.
В іншій частині вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник просить скасувати вироки судів попередніх інстанцій щодо ОСОБА_6 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Захисник, надаючи власну оцінку фактичним обставинам справи, вважає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували закон України про кримінальну відповідальність та помилково оцінили дії ОСОБА_6 як грабіж і такі, що були спрямовані на завдання матеріальної шкоди потерпілій ОСОБА_8 , оскільки він знав її як власницю магазину, раніше брав товари у борг шляхом запису в окремому борговому зошиті і ці товари також взяв у борг. Крім того, захисник вважає, що суди неправильно кваліфікували встановлені у вироку обставини події як грабіж, оскільки продавець добровільно передав товар ОСОБА_6 , яким останній протиправно заволодів шляхом обману, що охоплюється складом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 ч. 2 КК України. Також указує на відсутність у діях ОСОБА_6 ознаки проникнення у приміщення, оскільки він зайшов у магазин шляхом вільного доступу. Посилаючись на вимоги ст. 67 ч. 4 КК України, вважає визнання судами попередніх інстанцій рецидиву обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_6 , безпідставним, так як вчинення ним раніше злочину, передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України, вже було враховано при кваліфікації його дій за ознакою повторності. За таких обставин вважає, що судами першої та апеляційної інстанції було неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права і дано помилкову правову оцінку обставин цього кримінального провадження.
Заперечень на касаційну скаргу захисника від учасників судового провадження не надходило.
Сервисы для юристов