постанова
ІМЕНЕМ УКРАЇНи
20 січня 2026 року
м. Київ
справа № 461/3138/22
провадження № 51-915км25
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
засудженого ОСОБА_6 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Залізничного районного суду м. Львова від 21 серпня 2024 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 09 грудня 2024 року у кримінальному провадженні № 12022140000000128 за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Лани Пустомитівського району Львівської області та мешканця АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами обставини
За вироком Залізничного районного суду м. Львова від 21 серпня 2024 року, залишеним без зміни ухвалою Львівського апеляційного суду від 09 грудня 2024 року, ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за ч. 1 ст. 368 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 4000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 68 000 грн з позбавленням права обіймати посади пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах державної влади, місцевого самоврядування і державних комунальних підприємств, установ та організацій на строк 3 роки.
Стягнуто процесуальні витрати, вирішено долю речових доказів.
Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_6 працюючи на посаді заступника начальника дистанції (з поточного утримання та ремонту колії) у виробничому структурному підрозділі «Львівська дистанція колії» Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - РФ «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця») та будучи службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, з метою одержання неправомірної вигоди для себе та незаконного збагачення, одержав від ОСОБА_7 неправомірну вигоду за вчинення в його інтересах дій з використанням свого службового становища, а саме - за сприяння у безперешкодному завантаженні на транспортні засоби, якими користується ОСОБА_7 , відпрацьованої щебеневої суміші.
Так, 08.04.2022 близько 19:40 в автомобілі «Renault» д.н.з. НОМЕР_1 поблизу Львівського протезного заводу на вул. Рудненській, 10 у м. Львові ОСОБА_6 одержав від ОСОБА_7 неправомірну вигоду в сумі 12 000 грн за сприяння в безперешкодному завантаженні на транспортні засоби, якими користується ОСОБА_7 , відпрацьованої щебеневої суміші в об`ємі приблизно 50 м3 без оформлення необхідних документів, які б підтверджували здійснення фінансово-господарських операцій між ОСОБА_7 та РФ «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця» щодо придбання товару.
11.04.2022 близько 17:40 в автомобілі «Renault» д.н.з. НОМЕР_1 на вул. Городоцькій, 172 у м. Львові ОСОБА_6 одержав від ОСОБА_7 неправомірну вигоду в сумі 12 000 грн за сприяння в безперешкодному завантаженні на транспортні засоби, якими користується ОСОБА_7 , відпрацьованої щебеневої суміші в об`ємі приблизно 50 м3 без оформлення необхідних документів, які б підтверджували здійснення фінансово-господарських операцій між ОСОБА_7 та РФ «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця» щодо придбання товару.
Вимоги касаційної скарги та викладені в ній узагальнені доводи
У поданій касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 , посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність,просить скасувати оскаржувані вирок та ухвалу і закрити кримінальне провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
На обґрунтування своїх вимог зазначає, що стороною обвинувачення не надано суду доказів, які доводять його винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення. Вважає, що його вина у кримінальному провадженні не доведена поза розумним сумнівом, а висновки суду про зворотне в оскаржуваних судових рішеннях ґрунтуються на недопустимих доказах.
Стверджує, що ані органом досудового розслідування, ані судами обох інстанцій не спростовано його доводи про те, що продана ним ОСОБА_7 щебенева суміш належала йому.
Вказує, що при ухваленні цих рішень судами обох інстанцій не було враховано, що відпрацьована щебенева суміш знаходилася поза межами території РФ «Львівська залізниця» AT «Укрзалізниця», а свідки сторони обвинувачення та сторони захисту в своїх показаннях при допиті в суді не конкретизували, що проданий ним ОСОБА_7 щебінь є саме відпрацьованою засміченою щебеневою сумішшю, проте зазначали, що такий знаходився поза межами території РФ «Львівська залізниця» AT«Укрзалізниця» і не перебував на її балансі.
Звертає увагу на те, що органом досудового розслідування не встановлено місце вчинення злочину, оскільки, як убачається з вироку, відпрацьований щебінь вивозився з території 1 кілометру 10 пікету перегону «Оброшине - Ставчани», однак усі допитані в суді свідки пояснили, що зважаючи на технічні особливості зони залізничного полотна вказана щебенева суміш фактично складувалася та вивозилася з території 1 кілометру 9 пікету (відстань між 9 і 10 пікетами становить близько 50 м).
На думку засудженого, при перегляді вироку суд апеляційної інстанції формально перевірив доводи, наведені в апеляційних скаргах сторони захисту, і в своєму рішенні обмежився лише дублюванням його змісту, не давши на ці доводи обґрунтованих відповідей.
З урахуванням цих обставин засуджений вважає, що оскаржувані вирок та ухвала не відповідають вимогам статей 370, 374 та 419 КПК.
Сервисы для юристов