Постанова ВГСУ від 20.01.2014 року у справі №5/101

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2014 року Справа № 5/101

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКота О.В.суддів:Попікової О.В. (доповідач у справі) Саранюка В.І. за участю представників: від позивача:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)від відповідача:Микитюк Т.І. - за дов. від 30.12.2013р. № 21/1-2380/ск розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 17.07.2013р.у справі№ 5/101 господарського суду Івано-Франківської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Прикарпатського управління бурових робітдоУправління Державної служби охорони при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській областіпростягнення 17 135,00 грн. збитків.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Укрнафта" в особі Прикарпатського управління бурових робіт звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Відділу Державної служби охорони при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області про стягнення 17 135,00 грн. збитків.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 09.11.2006р. (суддя Цюх Г.З.) позов задоволено частково; присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 8 567,50 грн. збитків.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано приписами статей 611, 614, 623 Цивільного кодексу України, статей 174, 225 Господарського кодексу України, з огляду на те, що внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору від 25.01.2002р. відбулося викрадення майна позивача, у зв'язку з чим останньому було заподіяно збитки у розмірі 8 567,50 грн.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.06.2013р. (головуючий суддя Желік М.Б., судді Костів Т.С., Малех І.Б.) рішення господарського суду Івано-Франківської області від 09.11.2006р. скасовано, прийнято у справі нове рішення про відмову в позові.

Скасовуючи рішення місцевого суду та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з недоведеності позивачем розміру заподіяних збитків і протиправної поведінки відповідача у заподіянні таких збитків.

Не погодившись з постановою апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого суду залишити в силі.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на неповне з'ясування апеляційним судом обставин справи, невідповідність його висновків обставинам справи та порушення ним норм матеріального і процесуального права, зокрема приписів 33 - 35, 43 Господарського процесуального кодексу України, статті 614 Цивільного кодексу України. При цьому скаржник наголошує на тому, що наявними у справі доказами підтверджується незабезпечення відповідачем належної охорони майна, що призвело до його викрадення, чим позивачеві було завдані збитки в розмірі 17 135,00 грн.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 25.01.2002р. між Відділом Державної служби охорони при УМВС МВС України в Івано-Франківській області (охорона), правонаступником якого є Управління Державної служби охорони при УМВС України в Івано-Франківській області, та Івано-Франківським управлінням бурових робіт ВАТ "Укрнафта" (замовник), правонаступником якого є Прикарпатське управління бурових робіт ПАТ "Укрнафта", укладено договір № 13/01-13/05Р на охорону об'єкта державною службою охорони при МВС України (далі - договір), у відповідності до умов якого замовник передає, а охорона приймає під охорону об'єкт та/або його відокремлені приміщення (будівлі), перераховані у дислокації (додаток № 1).

Відповідно до пункту 1 підрозділу 4.1. розділу ІV договору охорона зобов'язана забезпечити у межах наданих повноважень охорону об'єкта із зберігання на ньому матеріально-товарних цінностей і грошових коштів замовника в межах ліміту їх зберігання, визначеного у встановленому законодавством порядку, від розкрадання, пошкодження чи знищення, шляхом, зокрема: контролю за цілісністю об'єкта та схоронністю майна, що на ньому зберігається; здійснювати на об'єкті запровадженого замовником пропускного режиму, у тому числі не допускати проникнення сторонніх осіб на об'єкт, а також несанкціоновані замовником перебування його працівників на об'єкті у невизначений замовником час; контролю за ввезенням та вивезенням (внесення та винесення) товарно-матеріальних цінностей на територію та з території об'єкта о матеріальним перепустках за формою, встановленою замовником; припинення шляхом здійснення заходів оперативного реагування на безпосередні правопорушення проти майна замовника на об'єкті, порушення режиму роботи об'єкта та/або спеціальної зони його охорони.

11-14.11.2003р. Контрольно-ревізійним управлінням в Івано-Франківській області проведено ревізію наявності та збереження товарно-матеріальних цінностей на складі № 4 Прикарпатського управління бурових робіт ВАТ "Укрнафта" за період з 01.10.2003р. по 11.11.2003р., за наслідками якої було складено акт ревізії від 14.11.2003р. У результаті вказаної ревізії було виявлено недостачу на складі № 4 у смт Богородчани товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 17 135,00 грн., а саме: насоса бурового НБ-32 (інвентарний номер 0413899) вартістю 17 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 2 833,33 грн.) і манометра вартістю 135,00 грн. (у т.ч. ПДВ 22,50 грн.).

Постановою слідчого Богородчанського РВВС від 22.12.2003р. кримінальну справу № 222782, порушену 25.11.2003р. відносно комірника складу № 4 Прикарпатського УБР ВАТ "Укрнафта" ОСОБА_5, було перекваліфіковано з частини 5 статті 191 Кримінального кодексу України на частину 3 статті 185 Кримінального кодексу України. Постановою в.о. слідчого СВ Богородчанського РВ УМВС від 22.03.2008 року досудове слідство в кримінальній справі № 222782 зупинено на підставі пункту 3 статті 206 Кримінально-процесуального кодексу України.

Предмет спору у даній справі становить вимога про стягнення 17 135,00 грн. збитків, заподіяних внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язання за договором від 25.01.2002р. № 13/01-13/05Р на охорону об'єкта державною службою охорони при МВС України.

Відповідно до статті 978 Цивільного кодексу України за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність майна, яке охороняється. Володілець такого майна зобов'язаний виконувати передбачені договором правила майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

В силу приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Вказана норма кореспондуються з положеннями частини 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Порушенням зобов'язання, згідно статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Згідно зі статтею 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

За приписами статті 950 Цивільного кодексу України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця.

Збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість (частина 1 статті 951 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).