Постанова ВГСУ від 19.10.2016 року у справі №908/61/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2016 року Справа № 908/61/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М.,суддівБакуліної С.В., Данилової М.В.розглянувши матеріали касаційної скарги Запорізької міської ради, м. Запоріжжяна постановуДонецького апеляційного господарського суду від 08.06.2016 рокуу справі господарського суду Запорізької областіза позовомЗапорізької міської ради, м. ЗапоріжжядоТовариства з обмеженою відповідальністю "КРОК Г.Т.", м. Запоріжжяпростягнення 199 200 грн.

за участю представників

позивача: Шеремет З.В.,

відповідача: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Запорізька міська рада звернулась до господарського суду Запорізької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "КРОК Г.Т." (далі за текстом - ТОВ "КРОК Г.Т.") про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 199 200 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 11.03.2016 року залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.06.2016 року у позові відмовлено.

Вищезазначені судові акти мотивовано відсутністю укладеного між сторонами договору про пайову участь, з огляду на що відповідні зобов'язальні правовідносини не виникли, а тому відсутні і правові підстави для кваліфікації орієнтовної суми пайового внеску, розрахунок якого не підтверджений належними доказами, як упущеної вигоди позивача.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, Запорізька міська рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 11.03.2016 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.06.2016 року і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

ТОВ "КРОК Г.Т." до Вищого господарського суду України подано відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач проти доводів касаційної скарги заперечує та просить залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

Судове засідання 19.10.2016 року проводилось в режимі відеоконференції за клопотанням Запорізької міської ради, яке ухвалою Вищого господарського суду України від 05.10.2016 року задоволено.

В судовому засіданні представник позивача просив касаційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду Запорізької області від 11.03.2016 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.06.2016 року - скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідача згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак він не скористався передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника позивача, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 13.02.2008 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області надано дозвіл на виконання будівельних робіт на об'єкті будівництва "Будівництво будівельного заводу з виробництва кабельно-провідникової продукції за адресою: 69076, м. Запоріжжя, вул. Новобудов, 7". Замовником будівництва є ТОВ "КРОК Г.Т".

В силу приписів ч. ч. 1 - 3 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону. Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

10.09.2014 року Запорізької міською радою прийнято рішення № 40 "Про внесення змін до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя, затвердженого рішенням № 77 від 24.12.2012 року Запорізької міської ради (далі за текстом - Порядок)".

В п. 3.3 Порядку передбачено, що замовник, який має намір укласти договір, зобов'язаний звернутися з заявою до міського голови.

Договір про участь замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію (п. 3.6 Порядку).

Позивач, звертаючись до господарського суду з вимогою про стягнення збитків, свої вимоги обґрунтував тим, що в порушення ст. ст. 9, 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" з моменту набрання цим Законом законної сили відповідач не звернувся до позивача з пропозицією укласти договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та не сплатив кошти на розвиток інфраструктури міста, спричинивши міському бюджету збитки у вигляді упущеної вигоди у розмірі 199 200 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що згідно з декларацією Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області від 14.11.2013 року за № ЗП 143133130044 про готовність об'єкта до експлуатації введено в експлуатацію об'єкт будівництва за адресою: 69076, м. Запоріжжя, вул. Новобудов, 7. До вказаної дати договір пайової участі, який є єдиною підставою для перерахування коштів (пайової участі у розвитку інфраструктури), між сторонами не укладався, а тому право позивача на отримання грошових коштів у вигляді пайової участі у розвиток інфраструктури населеного пункту не порушено. При цьому, позивачем не доведено наявність вини у діях (бездіяльності) відповідача щодо укладення договору про пайову участь та розмір збитків, заявлених до стягнення.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такими висновками господарських судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Згідно з ч. 9 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не пізніше ніж 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

Зі змісту вищенаведених правових приписів вбачається, що договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту повинен укладатись із замовником будівництва до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Договір є єдиною підставою для сплати замовниками будівництва коштів пайової участі у розвитку інфраструктури.