ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2015 року Справа № 927/372/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Карабаня В.Я. - головуючого, Ємельянова А.С., Ковтонюк Л.В.,розглянувши матеріали касаційноїскаргивійськового прокурора Київського гарнізону напостанову Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2015 та рішення господарського суду Чернігівської області від 12.05.2015у справігосподарського суду Чернігівської області № 927/372/15за позовомвійськового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі військової частини 3078 дофізичної особи-підприємця ОСОБА_4 простягнення 9 000,00грн. за участі представників сторін:
від ГПУ - Коркішко В.М.,
від позивача - Сидорчук Я.О.,
від відповідача - ОСОБА_7,
У С Т А Н О В И В:
10.03.2015 військовий прокурор Київського гарнізону звернувся в інтересах держави в особі військової частини 3078 з позовом про стягнення з ФОП ОСОБА_4 передбачених пунктом 7.4 договору штрафних санкцій у розмірі 9 000,00грн., посилаючись на те, що остання на виконання договору №27/В33-2014 від 05.05.2014 здійснила поставку чаю, який не відповідає ДСТУ 7174:2010 та не допускається на харчування особового складу військової частини.
12.05.2015 рішенням господарського суду Чернігівської області (суддя Михайлюк С.І.), залишеним без змін 16.07.2015 постановою Київського апеляційного господарського суду (судді Куксов В.В., Гончаров С.А., Шаптала Є.Ю.) у задоволенні позову відмовлено. Судові рішення із застосуванням положень ст.ст.712, 655, 673, 679, 687, 688 Цивільного кодексу України, мотивовані недоведеністю вимог прокурора про порушення відповідачем умов договору щодо якості поставленого військовій частині товару.
У касаційній скарзі військовий прокурор Київського гарнізону посилався на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, тому просив ухвалені у справі постанову та рішення скасувати, а справу передати для нового розгляду до місцевого господарського суду.
Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення вимог скарги виходячи з наступного.
Вирішуючи справу по суті, попередні судові інстанції мотивовано виходили з того, що спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного правочину, який за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Положеннями ст.673 цього ж Кодексу врегульовано, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.
Частиною 1 статті 679 ЦК України встановлено, що продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.
Суди попередніх інстанцій установили, що товар був прийнятий позивачем 05.05.2014 без будь-яких зауважень. Проте 19.05.2014 при перевірці товару на предмет його якості, позивачем було виявлено, що зразки чаю чорного байхового, які були відібрані ним для дослідження, не відповідають вимогам ДСТУ 7174:2010 з причин перевищення масової частки металомагнітної домішки.
Згідно з ч.1 ст.688 ЦК України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.
Приписами частини 1 статті 687 ЦК України визначено, що перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства. Таким актом є Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю (зі змінами та доповненнями), затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів України від 25.04.1966 за №П-7.
Установивши, що матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідача про дату відбору зразків для проведення досліджень, та повідомлення про необхідність прибуття для підписання акту, суди вірно не прийняли в якості доказів поставки товару неналежної якості протоколи випробувань №1334 від 19.05.2014 та 3078 від 11.07.2014, які складені представниками військової частини 3078 у присутності співробітників СБУ.
Крім того, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що наданий позивачем акт установлення факту поставки неякісного товару №1 від 26.05.2014, усупереч вимогам Інструкції та умовам укладеного договору щодо необхідних реквізитів, був складений в односторонньому порядку, без виклику та повідомлення уповноважених представників відповідача.
Інших належних та допустимих доказів, які б свідчили про доведеність позовних вимог, виходячи з положень статей 32, 33 ГПК України, відповідно до яких доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, судам не надано.
Ураховуючи те, що касаційну інстанцію у відповідності до ч.2 ст.1117 ГПК України не наділено правом встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише перевіряти правомірність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів погоджується з висновками попередніх судових інстанцій про недоведеність позовних вимог. Тому касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова - залишенню без змін.
Як убачається із тексту оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, в абз.4 на стор.2 судом зазначено наступне: "Розглянувши справу за правилами Розділу XIII Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку", на що звертав увагу у касаційній скарзі прокурор. Аналізуючи зміст оскаржуваної постанови, колегія суддів беручи до уваги, що помилкове зазначення розділу XIII ГПК України не вплинуло на законність ухваленого рішення, дійшла висновку щодо необхідності виключення цього абзацу із описової частини постанови.
Належних обґрунтувань, з посиланням на норми права, які б спростовували висновки попередніх судових інстанцій, заявником не наведено, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваних рішень, при ухваленні яких здійснено всебічний, повний та об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, надано належну правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам й твердженням сторін, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Доводи заявника, викладені у касаційній скарзі не заслуговують на увагу, зводяться до переоцінки доказів, що в силу положень ст.1117 ГПК України не відноситься до компетенції касаційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу військового прокурора Київського гарнізону залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2015 та рішення господарського суду Чернігівської області від 12.05.2015 у справі №927/372/15 - без змін.
Сервисы для юристов