ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 серпня 2015 року Справа № 922/1113/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоМачульського Г.М. (доповідач),суддівКравчука Г.А., Прокопанич Г.К.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю компанії "Оріяна"на постановуДонецького апеляційного господарського судувід27.05.2015у справі№922/1113/15Господарського суду Харківської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю компанії "Оріяна"до1. Сєвєродонецької міської ради 2. Реєстраційної служби Сєвєродонецького міського управління юстиції Луганської областіпро визнання недійсною додаткової угоди та зобов'язання вчинити певні діїза участю
- позивача:Сутковий А.М. (довіреність від 11.08.2015),
В С Т А Н О В И В:
Звернувшись у суд з даним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю компанії "Оріяна" (далі - позивач) просило визнати недійсною Додаткову угоду від 07.02.2012 до Договору №040741900315 оренди землі від 03.09.2007, укладену з Сєвєродонецькою міською радою (далі - відповідач) та зобов'язати Реєстраційну службу Сєвєродонецького міського управління юстиції Луганської області скасувати реєстраційну дію - державну реєстрацію вказаної Додаткової угоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що стала підставою для укладення Додаткової угоди від 07.02.2012, не існувала, оскільки рішення ради, яким вона затверджувалась, було визнано незаконним та скасоване.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 07.04.2015 (суддя Макаренко О.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.05.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Кододова О.В., судді Агапов О.Л., Мартюхіна Н.О.), позов задоволено частково, визнано недійсною на майбутнє Додаткову угоду від 07.02.2012 до Договору №040741900315 оренди землі від 03.09.2007. В іншій частині позову відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати вказані вище судові рішення та прийняти нове, про задоволення позову про визнання недійсним Додаткової угоди від 07.02.2012, з моменту її укладення, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, та вимоги скарги стосуються вирішення спору в частині визнання недійсною угоди, тому справа переглядається у вказаній частині.
Переглянувши у касаційному порядку судові рішення в оскарженій частині, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі укладеного між відповідачем-1 (орендодавець) та позивачем (орендар) 03.09.2007 договору №040741900315 оренди землі (надалі - договір оренди землі), зареєстрованого 21.09.2007 у Сєвєродонецькому міському реєстраційному офісі Луганської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" при Державному комітеті України по земельних ресурсах за №040741900315, орендодавець, на підставі рішення сесії Сєвєродонецької міської ради за №1287 від 16.08.2007 надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку - землі промисловості (під будівлі та споруди), яка знаходиться за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Новікова, 6-б.
Договір оренди укладено на 25 років, строком до 16.08.2032 (п. 8. договору).
Додатковими угодами від 17.04.2008, 19.05.2009, та 07.02.2012 до договору оренди землі, було змінено розмір орендної плати та нормативно грошова оцінка земельної ділянки.
На виконання Рішення № 431 від 29.03.2011 між позивачем та відповідачем-1 07.02.2012 було укладено спірну Додаткову угоду від 07.02.2012 до договору оренди землі, яку було зареєстровано Управлінням Держкомзему у м. Сєвєродонецьку Луганської області 14.03.2012 за №441290004000740, відповідно до пункту 1 якої внесено зміни до пункту 5 розділу договору "Об'єкт оренди", а саме: - нормативну грошову оцінку земельної ділянки у розмірі 1639735,75 грн. було замінена на нову нормативну грошову оцінку земельної ділянки у розмірі 2707601,9 грн.
Згідно з п. 2 Додаткової угоди від 07.02.2012 до договору оренди землі було внесено зміни до пунктів 9, 11 договору оренди щодо порядку, строку та розміру орендної плати.
Судами також встановлено, що постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03.08.2012 у справі №1227/3807/2012 за позовом ТОВ ВКФ "ЛІА" ЛТД до Сєвєродонецької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, визнано протиправним та скасовано рішення двадцятої (чергової) сесії шостого скликання Сєвєродонецької міської ради від 29.03.2011 №431 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель населених пунктів міста Сєвєродонецьк, селища Синецький, селища Павлоград, селища Лісова Дача, селища Воєводівка".
Цю постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області залишено в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.04.2014 №К/9991/65360/12.
Частково задовольняючи позов місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, своє рішення мотивував тим, що додаткова угода до договору оренди землі може бути визнана недійсною лише на майбутнє в силу положень статті 207 Господарського кодексу України.
Однак із такими висновкам погодитись не можна виходячи із наступного.
Як вбачається спір у даній справі виник з приводу оренди земельної ділянки.
Відповідно до положень частини третьої статті 207 Господарського кодексу України, якою суд першої інстанції обґрунтовував свої доводи, виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.
Разом з тим, положення статті 2 Закону України "Про оренду землі" визначають, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
При цьому стаття 4 Господарського кодексу України прямо визначає, що не є предметом регулювання цього Кодексу земельні відносини (ч.1).
Отже у судів попередніх інстанцій не було правових підстав застосовувати до земельних відносин положення статті 207 Господарського кодексу України.
Пунктом 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях міської ради.
Згідно статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1).
Сервисы для юристов