Постанова ВГСУ від 19.08.2014 року у справі №911/2688/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2014 року Справа № 911/2688/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Л.І. Рогач - головуючого С.В. Бакуліної, Г.П. Коробенка,за участю представників: позивачаСалатюк Д.В. - дов. від 04.11.2013;відповідача третьої особиДоманова Т.Ю. - дов. від 28.11.2013; Доманова Т.Ю. - дов. від 04.11.2013;розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області та фізичної особи-підприємця ОСОБА_5на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 17.06.2014 року у справі№ 911/2688/13 Господарського суду Київської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Рубежівська"до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаМихайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області фізична особа-підприємець ОСОБА_5провизнання незаконним та скасування рішення про надання земельної ділянки, скасування державного акта на право постійного користування землею

ВСТАНОВИВ:

11.07.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Рубежівська" звернулось до господарського суду з позовом (із урахуванням уточнень позовних вимог від 27.08.2013; т.1, а.с.120-121) про визнання незаконним та скасування рішення виконкому Михайлівсько-Рубежівської сільської ради від 05.12.2000 № 61 про надання земельної ділянки приватному підприємцю ОСОБА_5 під розміщення майстерні по виготовленню ритуальної атрибутики в с. Михайлівська Рубежівка; визнання незаконним та скасування виданого Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_5 Державного акта на право постійного користування землею від 19.04.2001 серія ІІІ-КВ № 018736, зареєстрований за № 440, на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,3584 га на території Михайлівсько-Рубежівської сільської ради. Позов вмотивовано доводами про належність наданої земельної ділянки до земель позивача за відсутності його відмови від землекористування, приписами статті 41 Конституції України, статей 19, 31 Земельного кодексу України (в редакції 18.12.1990).

Відповідач відхилив позов, зазначивши, що надання спірної земельної ділянки відбувалося у встановленому законодавством порядку, після її вилучення зі земель попереднього землекористувача за його згодою; у підтвердження права позивача на спірну земельну ділянку ним надано державний акт, що не відповідає встановленій формі.

Рішенням Господарського суду Київської області від 14.03.2014 (суддя Конюх О.В.) позов задоволено; визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Михайлівсько-Рубежівської сільської ради від 05.12.2000 № 61 "Про надання земельної ділянки приватному підприємцю ОСОБА_5 під розміщення майстерні по виготовленню ритуальної атрибутики в с. Михайлівська Рубежівка"; визнано незаконним та скасовано виданий Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_5 Державний акт на право постійного користування землею від 19.04.2001 серія ІІІ-КВ № 018736, зареєстрований за № 440, на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,3584 га на території Михайлівсько-Рубежівської сільської ради; присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 2294,00 грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2014 (судді: Михальська Ю.Б. - головуючий, Отрюх Б.В., Тищенко А.І.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з мотивів його законності та обґрунтованості.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову та рішення у даній справі скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Також третя особа подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову та рішення у даній справі скасувати, направити справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Касаційні скарги вмотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: рішення місцевого господарського суду прийнято у складі, визначеному в порушення порядку, встановленого статтею 20 Господарського процесуального кодексу України та принципу незмінності складу суду при розгляді справи; визначаючи належність позивача у даному спорі, суди не надали оцінку представленим відповідачем доказам та неправомірно відмовили у задоволенні клопотання про витребування доказів, натомість взяли до уваги неналежні докази, надані позивачем; місцевий господарський суд неправомірно відмовив у зупиненні провадження у справі, що призвело до неповного з'ясування обставин справи; при визначенні уповноважених органів колективного сільськогосподарського підприємства невірно застосовано статтю 5 Земельного кодексу України (1990 року) та не враховано частину 2 статті 8, статтю 23 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство"; неправомірно застосовано статтю 28 Земельного кодексу України до спірних правовідносин; невірно застосовано статтю 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" при визначенні повноважень виконавчого комітету Михайлівсько-Рубежівської сільської ради.

Позивач у судовому засіданні та у відзиві на касаційну скаргу заперечив її доводи, як необґрунтовані;

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення учасників спору, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скар га не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Києво-Святошинської районної ради Київської області від 25.12.1998 Колективному сільськогосподарському підприємству Агрофірма "Рубежівська" передано у колективну власність земельні ділянки загальною площею 1921,7 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах Михайлівсько-Рубежівської сільської ради. На підставі вказаного рішення колективне сільськогосподарське підприємство "Агрофірма "Рубежівська" отримало державний акт на право колективної власності на землю серії КВ від 31.03.2000, зареєстрований за № 116/1. Даним державним актом посвідчувалось право власності Колективного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Рубежівська" на земельні ділянки загальною площею 1921,7 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; до складу зазначених вище земельних ділянок також увійшла земельна ділянка № 15 площею 6,7 га.

За змістом протоколу загальних зборів пайовиків-членів Колективного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Рубежівська" від 30.12.2004 Колективне сільськогосподарське підприємство "Агрофірма "Рубежівська" реорганізоване шляхом перетворення та зміни організаційно-правової форми в Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Рубежівська". Реорганізація Колективного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Рубежівська" в Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Рубежівська" підтверджується Статутом Товариства, затвердженим протоколом № 1 від 17.09.2005 установчих зборів засновників, зареєстрованим Києво-Святошинською райдержадміністрацією 27.09.2005, пунктом 1.3.1. Статуту передбачено, що ТОВ "АФ "Рубежівська" є правонаступником усіх майнових і немайнових прав і зобов'язань КСП "АФ "Рубежівська", в тому числі щодо рухомого і нерухомого майна, земельних ділянок тощо. Згідно з передавальним актом Товариству з обмеженою відповідальністю передано матеріальні цінності з правонаступництвом усіх майнових і немайнових прав та зобов'язань Колективного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Рубежівська"; згідно з додатком до передавального акту Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Рубежівська" передані земельні ділянки Колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі земельна ділянка № 15 площею 6,7 га. За наслідками проведеної інвентаризації земельних ділянок встановлено, що фактична площа певних земельних ділянок відрізняється від площі, визначеної в додатку до передавального акта, та в державному акті на право колективної власності на землю КВ від 31.03.2000; зокрема, встановлено, що площа земельної ділянки № 15 становить не 6,7 га, а 6,9834 га. За результатами інвентаризації земельних ділянок господарських дворів протоколом спільного засідання комісії з припинення КСП "АФ "Рубежівська" та засновника ТОВ "АФ "Рубежівська" від 28.12.2007 затверджено уточнений додаток до передавального акта, відповідно до якого Товариству передано земельну ділянку № 15 площею 6,9834 га.

23.06.2008 позивачу видано державний акт ЯЖ № 236016 (т. 1, а.с.22) на право власності на земельну ділянку площею 6,9834 га кадастровий номер 3222485201:01:040:0009, з цільовим призначенням для товарного сільськогосподарського виробництва (земельна ділянка № 15 у складі земель Колективного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Рубежівська" за Державним актом на право колективної власності на землю серії КВ від 31.03.2000), як правонаступнику Колективного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Рубежівська".

Також судами встановлено, що рішенням Виконавчого комітету Михайлівсько-Рубежівської сільської ради від 18.09.1998 № 40 "Про попереднє погодження на розміщення цеху по виробництву ритуальної атрибутики" попередньо погоджено розміщення цеху по виробництву ритуальної атрибутики в селі Михайлівка-Рубежівка приватному підприємцю ОСОБА_5; рішенням Виконавчого комітету Михайлівсько-Рубежівської сільської ради від 05.12.2000 № 61 "Про надання земельної ділянки приватному підприємцю ОСОБА_5 під розміщення майстерні по виготовленню ритуальної атрибутики в с. Михайлівка-Рубежівка" затверджено проект відведення земельної ділянки, вилучено із земель колективного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Рубежівська" земельну ділянку площею 0,3584 га господарських дворів та надано її в постійне користування приватному підприємцю ОСОБА_5 під розміщення майстерні, доручено Головному дочірньому підприємству Київського регіонального науково-виробничого центру державного земельного кадастру "КИЙ" виготовити державний акт на право постійного користування землею. На підставі рішення № 61 виготовлено та видано підприємцю ОСОБА_5 Державний акт на право постійного користування землею серія ІІІ-КВ № 018736 від 19.04.2001 на земельну ділянку площею 0,3584 га для розміщення майстерні по виготовленню ритуальної атрибутики.

Із наявних у матеріалах справи схем та плану меж земельної ділянки вбачається, що спірна земельна ділянка площею 0,3584 га, надана у постійне користування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5, знаходиться в межах земельної ділянки площею 6,9834 га кадастровий номер 3222485201:01:040:0009.

Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про здійснення вилучення земельної ділянки та її подальше надання у постійне користування третій особі всупереч вимогам земельного законодавства України; прийняття рішення про вилучення земельної ділянки у Колективного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Рубежівська" з перевищенням повноважень та передбаченої законом компетенції, чим порушено право позивача у справі на земельну ділянку, як правонаступника Колективного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Рубежівська".

Судова колегія зазначає, що за змістом статті 1 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, звертаючись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, шляхом визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу держаної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. У відповідності до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Наведене свідчить про те, що передумовою для визнання недійсним акта (рішення) є як невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, так і порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Згідно з Законом України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" колективне сільськогосподарське підприємство є добровільним об'єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів; підприємство є юридичною особою, а його діяльність регулюється цим Законом, законами України "Про власність", "Про підприємництво", Земельним кодексом України та іншими актами законодавства України. За статтею 7 Закону об'єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам.

Суб'єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства. Підприємство самостійно володіє, користується і розпоряджається належними йому об'єктами власності; право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передані окремі функції по господарському управлінню колективним майном (стаття 8 Закону). За статтею 10 Закону земля може належати підприємству на праві колективної власності, а також може бути надана у постійне чи тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди; право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами; право підприємства на земельну ділянку може бути припинено в порядку і на підставах, встановлених Земельним Кодексом України.

За статтею 31 Закону на підставі рішення загальних зборів (зборів уповноважених) його членів чи за рішенням суду може відбуватися реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) та ліквідація підприємства. При цьому підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України. При приєднанні одного підприємства до іншого до останнього переходять усі майнові права та обов'язки приєднаного підприємства; у разі реорганізації підприємства паї його членам або їх спадкоємцям видаються правонаступниками цього підприємства за рахунок майна, яке було віднесено до складу пайового фонду підприємства на дату його реорганізації і передане на баланс правонаступникам.

Наказом Міністерства аграрної політики № 63 від 14.03.2001 "Про затвердження Порядку оформлення правонаступництва за зобов'язаннями реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств", прийнятим на виконання Указу Президента України від 29.01.2001 № 62 та відповідно до Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" (чинним на час виникнення спірних правовідносин), визначено загальні засади та процедуру передачі правонаступникам майнових прав і обов'язків за зобов'язаннями реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства та документального оформлення правонаступництва. За пунктом 4 Порядку основними умовами реорганізації є прийняття вищим органом управління КСП рішення про реорганізацію, інвентаризація та паювання майна, визначення розміру паю кожного з членів КСП, створення юридичних осіб - правонаступників, до яких перейшли права та обов'язки реорганізованого КСП, визначення прав та обов'язків КСП, що підлягають передачі кожному з правонаступників (обсяг правонаступництва), виділення майна в рахунок майнових паїв членів КСП, які не стали засновниками (учасниками) новоутворених підприємств, затвердження вищим органом управління КСП переліку індивідуально визначеного майна, що підлягатиме передачі кожному з правонаступників у межах визначених для них обсягів правонаступництва, складання передавального або роздільного балансу, державна реєстрація підприємств-правонаступників, фактична передача майна новим власникам.

При реорганізації КСП в один із наведених способів (злиття, поділ, приєднання, перетворення) КСП втрачає статус юридичної особи і вважається таким, що припинило свою діяльність з моменту виключення його з державного реєстру; при перетворенні КСП в інше підприємство, яке щойно виникло, переходять всі майнові права та обов'язки реорганізованого КСП (пункти 10, 11 наведеного вище Порядку).

Обов'язки підприємства-правонаступника щодо утримання та охорони майна на суму невитребуваних паїв визначено пунктом 15 наведеного Порядку.

Відповідно до абзаців 31 та 32 частини 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості щодо юридичної особи, як дані про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа та дані про юридичних осіб - правонаступників.