Постанова ВГСУ від 19.08.2014 року у справі №1/136

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2014 року Справа № 1/136

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І.- головуючого, Бакуліної С.В.,Коробенка Г.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Мостнафта"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 02.06.2014у справі№ 1/136господарського суду Львівської областіза позовомЛьвівського міжрайонного природоохоронного прокурора у Львівській області, в інтересах держави в особі: Підберізцівської сільської ради, Пустомитівської районної ради, Львівської обласної радидоТовариства з обмеженою відповідальністю "Мостнафта"простягнення заборгованості за участю представників: прокурорБоднарчук В.М. - пост. № 023013;позивачівне з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлені належно);відповідачане з'явився (про час і місце судового засідання повідомлені належно);

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду звернувся Львівський міжрайонний природоохоронний прокурор у Львівській області в інтересах держави в особі Підберізцівської сільської ради, Пустомитівської районної ради та Львівської обласної ради з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостнафта" заборгованості в сумі 311894 грн. (в т.ч. Підберізківській сільській раді - 60% вказаної суми втрат - 187136,40 грн., Пустомитівській районній раді - 15% вказаної суми втрат - 46784,10 грн., Львівській обласній раді - 25% вказаної суми втрат - 77973,50 грн.).

Позов вмотивований приписами статей 207, 208, 209 Земельного кодексу, відповідачем обов'язку відшкодувати втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, що виникли внаслідок вилучення земельної ділянки для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським та лісогосподарським виробництвом.

Відповідач у відзиві на позов просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на вимоги статті 207 Земельного кодексу України, статтю 1 Закону України "Про особисте сільськогосподарське господарство" та вважає вимоги позивачів щодо необхідності відшкодування втрат при зміні цільового призначення даної земельної ділянки безпідставними, оскільки дана земельна ділянка, придбана від трьох фізичних осіб, не використовувалась для товарного виробництва сільськогосподарської продукції.

Рішенням господарського суду Львівської області від 10.04.2014 (суддя Долінська О.З.) позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь Підберезцівської сільської ради - 187136,40 грн., Пустомитівської районної ради - 46784,10 грн., Львівської обласної ради - 77973,50 грн.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.06.2014 (судді: Якімець Г.Г. - головуючий, Бойко С.М., Данко Л.С.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з огляду на його законність та обгрунтованість.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мостнафта" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить ухвалені по справі судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначив, що судами попередніх інстанцій неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, та порушено норми матеріального та процесуального права, а саме: статті 4, 22 Господарського процесуального кодексу України, статтю 1 Закону України "Про особисте селянське господарство", оскільки дана земельна ділянка не використовувалась відповідачем та попередніми власниками для товарного виробництва сільськогосподарської продукції, а використовувалась для власних потреб; чинне законодавство не передбачає обов'язку відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва у спірних правовідносинах, відтак, вимоги позивачів щодо необхідності відшкодування втрат при зміні цільового призначення даної земельної ділянки безпідставні.

Позивачі не подали відзив на касаційну скаргу те не скористалися правом на участь представника в судовому засіданні.

Відповідач направив клопотання про відкладення розгляду справи з огляду на неможливість прибуття в судове засідання; клопотання про відкладення розгляду справи відхилено колегією суддів відповідно до приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позивач не навів обставин, що свідчать про неможливість розгляду касаційної скарги у даному судовому засіданні, участь представників у судовому засіданні обов'язковою не визнавалась.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення прокурора, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скар га не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, Львівською міжрайонною природоохоронною прокуратурою у Львівській області проведено перевірку щодо додержання вимог статей 207, 208, 209 Земельного кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України № 1279 від 17.11.1997 "Про розміри та Порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню", якою встановлено таке:

- 23.10.2008 Пустомитівською районною державною адміністрацією прийнято розпорядження №634 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по зміні цільового призначення ТзОВ "Мостнафта" з ведення підсобного сільського господарства на будівництво комплексу дорожнього сервісу", яким затверджено проект відведення по зміні цільового призначення земельної ділянки ТзОВ "Мостнафта" площею 1,2000 га для будівництва комплексу дорожнього сервісу та змінено цільове призначення земельної ділянки, переданої відповідачу для ведення підсобного сільського господарства площею 1,2000 га на будівництво комплексу дорожнього сервісу на території Підберізцівської сільської ради за межами населеного пункту.

- відповідно до пункту 3 вказаного розпорядження відповідач зобов'язаний в двомісячний термін відшкодувати втрати сільськогосподарського виробництва.

- Головним управлінням Держкомзему у Львівській області 26.09.2008 погоджено розрахунок втрат сільськогосподарського виробництва при зміні цільового призначення земельної ділянки, придбаної відповідачем та визначено втрати, які підлягають відшкодуванню у розмірі - 311894 грн.

- відповідач втрати сільськогосподарського виробництва, у передбачений пунктом 3 розпорядження № 634 від 23.10.2008 строк, не сплатив.

30.12.2008 Львівською міжрайонною природоохоронною прокуратурою у Львівській області винесено припис (вих. № 997 вих.08) про усунення порушень закону, у відповідь на який відповідач у листі за вих.№01-27 від 10.02.2009 зобов'язався в найкоротші терміни сплатити заборгованість, та повідомив прокуратуру, що перший платіж буде проведено не пізніше 17.02.2009.

Однак, відповідач вимог припису прокуратури про усунення порушень закону не виконав, нараховані втрати сільськогосподарського виробництва не відшкодував.

Задовольняючи позов, суди вказали на доведеність заборгованості відповідача із відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва відповідно до приписів статей 207, 209 Земельного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України № 1279 від 17.11.1997 "Про розміри та Порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню", розпорядження голови Пустомитівської районної державної адміністрації № 634 від 23.10.2008 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по зміні цільового призначення ТзОВ "Мостнафта" з ведення підсобного сільського господарства на будівництво комплексу дорожнього сервісу на території Підберізцівської сільської ради за межами населеного пункту".

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20.08.2010 у справі №2а-6828/09/1370 задоволено позов ТзОВ "Мостнафта" до Головного управління Держкомзему у Львівській області та Пустомитівської районної державної адміністрації про визнання незаконним та скасування розрахунку втрат сільськогосподарського виробництва при зміні цільового призначення земельної ділянки, погодженого Головним управлінням Держкомзему у Львівській області від 26.09.2008 та п.3 розпорядження голови Пустомитівської районної державної адміністрації №634 від 23.10.2008, яким встановлюється вимога сплати втрат сільськогосподарського виробництва в сумі 311894грн.; постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2013 по справі №31923/10 скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.08.2010 у справі №2а-6828/09/1370 та прийнято нову, якою в задоволенні позову відмовлено з огляду на помилкове ототожнення судом першої інстанції поняття "вилучення земельної ділянки для суспільних потреб" та "вилучення земель сільськогосподарського призначення для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським виробництвом", які мають різну правову природу.

Судова колегія зазначає, що відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Статтею 1 Закону України "Про землеустрій" визначено, що цільовим призначенням земельної ділянки є її використання за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку. Цільове використання (використання за цільовим призначенням) земельної ділянки вважається одним із принципів земельно-правового регулювання згідно зі ст.ст. 19, 96 ЗК України.

Земельний кодекс України визначає юридичні факти, з настанням яких, мають бути відшкодовані зазначені втрати, а також закріплює умови та регулює порядок відшкодування таких втрат, а також порядок використання одержаних коштів. Згідно з статтею 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.