Постанова ВГСУ від 19.07.2017 року у справі №917/33/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2017 року Справа № 917/33/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М.,суддівБакуліної С.В., Ходаківської І.П.розглянувши матеріали касаційної скаргиЛубенської міської ради, м. Лубни, Полтавська обл.на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 23.03.2017 рокуу справі господарського суду Полтавської областіза позовомЛубенської міської ради, м. Лубни, Полтавська обл.до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Лубни, Полтавська обл.простягнення 263 477, 71 грн.

за участю представників

позивача: Іващенко О.Г.,

відповідача: ОСОБА_6

В С Т А Н О В И В:

Лубенська міська рада звернулась до господарського суду Полтавської області з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (далі за текстом - ФОП ОСОБА_4) про стягнення 263 477, 71 грн. збитків за користування без правоустановчих документів земельними ділянками, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 0, 1697 га та АДРЕСА_3, площею 0, 1531 га, за період з 02.02.2011 року по 28.07.2015 року.

Справа розглядалась неодноразово.

Останнім рішенням господарського суду Полтавської області від 24.01.2017 року залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.03.2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вжиття ним заходів щодо укладення договорів оренди земельних ділянок по АДРЕСА_2 та по АДРЕСА_3, а також користування відповідачем спірними земельними ділянками після закінчення дії договорів оренди, а сам розмір приведених позивачем збитків не є документально обґрунтованим.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, Лубенська міська рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 24.01.2017 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.03.2017 року і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

ФОП ОСОБА_4 відзиву на касаційну скаргу подано не було.

В судовому засіданні представник позивача просив касаційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду Полтавської області від 24.01.2017 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.03.2017 року - скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, а представник відповідача проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судові акти попередніх інстанцій - скасуванню з прийняттям нового рішення у справі про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що громадянка України ОСОБА_4, маючи статус суб'єкта підприємницької діяльності з 1997 року (свідоцтво № 3543 про державну реєстрацію СПД від 31.07.1997 року), є власником нежитлових приміщень: 1) загальною площею 210, 6 кв. м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2. Право власності на цей об'єкт відповідач набув шляхом продажу на аукціоні за Договором купівлі-продажу нежитлового приміщення загальною площею 210, 6 кв. м., посвідченого нотаріально 29.03.2005 року та зареєстрованого в реєстрі за № 899; 2) загальною площею 77, 7 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_4. Право власності на цей об'єкт відповідач набув шляхом приватизації на аукціоні за Договором № 130 купівлі-продажу нежитлового приміщення, посвідченого нотаріально 29.03.2005 року та зареєстрованого в реєстрі за № 897; 3) загальною площею 751, 4 кв. м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_3. Право власності на цей об'єкт відповідач набув шляхом викупом орендарем орендованого приміщення за Договором № 215 купівлі-продажу нежитлового приміщення, посвідченого нотаріально 29.04.2009 року та зареєстрованого в реєстрі за № 795. До останньої дати приватний підприємець ОСОБА_4 зазначене приміщення орендувала на підставі Договору оренди нежитлового приміщення № 59 від 01.07.2005 року.

На підставі звернення відповідача як набувача нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_2 та як орендаря нежитлового приміщення по АДРЕСА_3, рішенням Лубенської міської ради від 21.10.2005 року "Про вилучення, надання земельних ділянок, оформлення права користування земельними ділянками для потреб підприємствам, установам, організаціям та громадянам (в тому числі суб'єктам підприємницької діяльності)", приватному підприємцю ОСОБА_4 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання договору оренди земельних ділянок: а) загальною площею 0, 1697 га по вул. Урицького, 1-а і 1-б; б) загальною площею 0, 1531 га по АДРЕСА_3; передано в оренду на 5 років земельні ділянки за зазначеними адресами у вищезгаданих розмірах за цільовим призначенням - землі іншої промисловості та землі комерційного використання.

В подальшому, сторонами укладено Договори оренди землі на зазначені земельні ділянки, що підтверджується Розділом 4 Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, форма якої затверджена наказом Держкомзему України від 02.07.2003 року № 174 "Про затвердження Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель" (який діяв на час прийняття зазначеного рішення Лубенської міської ради), а саме: розділ книги ААА 006262, том № 1, на стор. 000008 під номерами рядків 85 та 86 зареєстровано два Договори оренди землі під № 040654900085 на земельну ділянку по вул. Урицького 1-а, 1-б, площею 0, 1697 га землі іншої промисловості та під № 040654900086 на земельну ділянку по АДРЕСА_3, площею 0, 1532 га землі комерційного призначення; дата реєстрації 01.02.2006 року; термін договору оренди - 5 років, тобто до 01.02.2011 року; при цьому, вказані договори оренди земельних ділянок в матеріалах справи відсутні.

Позивач, звернувшись до господарського суду з позовом про стягнення збитків, обґрунтував свої вимоги тим, що по закінченню терміну дії Договорів оренди землі відповідач з клопотанням про продовження їх дії не звертався; орендна плата до місцевого бюджету не вносилась, що підтверджується листом Лубенської ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області від 08.04.2015 року за № 209/9/16-18-15-02-35. За даними Управління Дерземагентства у Лубенському районі (лист від 10.04.2015 року за № 318-1602-0.6-1429/2-15) земельні ділянки за спірними адресами не зареєстровані; технічна документація із землеустрою, яка виготовлена на земельну ділянку по АДРЕСА_2 землевпорядною організацією - ТОВ "Інвентземсервіс", належним чином не оформлена; відомостей щодо виготовлення технічної документації із землеустрою на земельну ділянку по АДРЕСА_3 немає.

28.07.2015 року комісією по визначенню збитків власникам та землекористувачам складено акт, відповідно до якого розмір збитків, нанесених ФОП ОСОБА_4 міському бюджету за користування земельними ділянками (по АДРЕСА_2, площею 0,1697 га та по АДРЕСА_3, площею 0, 1532 га) без правоустановчих документів та не внесення плати за користування землею за період: з 02.02.2011 року по 28.07.2015 року становить 263 477, 71 грн., які підлягають стягненню з останньої відповідно до положень ст. ст. 93, 116, ч. 2 ст. 152, п. "д" ч. 1 ст. 156, ст. 157 Земельного кодексу України, п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України, ст. ст. 26, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року № 284 "Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам" та рішення Лубенської міської ради від 14.02.2014 року, яким затверджено Порядок визначення та відшкодування територіальній громаді міста Лубни в особі Лубенської міської ради збитків, заподіяних внаслідок порушення вимог земельного законодавства.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що з урахуванням приписів ст. 33 Закону України "Про оренду землі" позивачем як орендодавцем не було вжито всіх залежних від нього заходів, спрямованих на оформлення орендних правовідносин з відповідачем під придбаною останнім нерухомістю за для уникнення збитків (упущеної вигоди).

Крім того, господарські суди дійшли висновку, що за змістом ст. 120 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України до нового набувача переходить право користування (а не право власності) лише у тому випадку, коли придбаний об'єкт нерухомості розміщений на земельній ділянці, наданій у користування. Оскільки придбані нежитлові приміщення були розміщені на земельній ділянці, яка належала попередньому власнику об'єкта нерухомості на праві власності, то до нового набувача переходить право власності (а не право користування) на земельну ділянку, а тому відповідач, придбавши нерухомість на спірній землі, яка знаходилась у попереднього власника об'єкту нерухомості (Лубенської міської ради) на праві власності (а не на праві користування), отримав право на оформлення права власності на землю під цією спорудою, чим спростовано доводи позивача про завдання йому збитків (упущеної вигоди) від не надання спірних земельних ділянок в оренду через винні дії відповідача.

За таких обставин, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновків, що в порушення ст. 22 Цивільного кодексу України, ст. 224 Господарського кодексу України позивачем не доведено наявності всіх чотирьох елементів складу господарського правопорушення: збитків, протиправної поведінки відповідача, вини та причинного зв'язку між діями (бездіяльністю відповідача) та збитками, а тому відсутні достатні правові підстави для задоволення позову про стягнення збитків.

Однак, колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись з такими висновками господарських судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу.

Статтею 206 Земельного кодексу України передбачено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.

За приписами ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.