ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 липня 2016 року Справа № 923/821/15
Вищий господарський суд України у складі колегії:
головуючого - судді Малетича М.М.,
суддів: Круглікової К.С.,
Грека Б.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора Херсонської області на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 31.08.2015р. у справі № 923/821/15 господарського суду Херсонської області за позовом Прокурора міста Херсон в інтересах держави в особі Херсонської міської ради та Управління освіти Херсонської міської ради до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, Управління комунальної власності Херсонської міської ради про визнання недійсним договору оренди та зобов'язання повернути майно,
за участю представників:
Прокуратури: Насадчук Ж.Д., посв. № 035987 від 13.10.2015р.,
Позивача 1: не з'явився,
Позивача 2: не з'явився,
Відповідача 1: не з'явився,
Відповідача 2: не з'явився.
В с т а н о в и в :
Прокурор міста Херсона (далі - Прокурор) звернувся до господарського суду Херсонської області в інтересах держави в особі Херсонської міської ради (далі - Херсонська міськрада, Позивач 1) та Управління освіти Херсонської міської ради (далі - Управління освіти, Позивач 2) з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3, Відповідач 1), Управління комунальної власності Херсонської міської ради (далі - Управління комунальної власності, Відповідач 2) про визнання недійсним договору оренди комунального майна міської територіальної громади № 1435 від 04.03.2014р. та про зобов'язання ФОП ОСОБА_3 повернути Управлінню комунальної власності приміщення Херсонського фізико-технічного ліцею при Херсонському національному технічному університеті та Дніпропетровському національному університеті Херсонської міськради, загальною площею 8,8 кв.м., вартістю 19390,80 грн., передане за актом приймання-передачі від 18.06.2008р.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 22.06.2015р., залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 31.08.2015р. у задоволенні позову Прокурора, відмовлено.
У поданій касаційній скарзі, Заступник прокурора Київської області (далі - Прокурор), посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права і, зокрема, ст.ст. 207, 215, 759, 760 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.ст. 18, 61, 63 Закону України "Про освіту" (далі - ЗУ "Про освіту"), ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (далі - ЗУ "Про оренду державного та комунального майна"), ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить скасувати судові рішення у даній справі та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Заслухавши пояснення Прокурора, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову Прокурора у даній справі, місцевий господарський суд, з яким погодився і апеляційний господарський суд, з посиланням на положення ст.ст. 203, 215, 759, 760 ЦК України, ст.ст. 14, 26, 61 ЗУ "Про освіту", ст. 4 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна", ст. 5 ЗУ "Про приватизацію державного майна", ст. 1 ЗУ "Про місцеве самоврядування", та представлені матеріали справи, встановивши, що ФОП ОСОБА_3 ще з 18.06.2008р. орендував частину холу площею 8,8 кв.м., що є предметом оспорюваного договору, який являється підсобним приміщенням господарського призначення і не використовується в навчально-виховному процесі, на підставі відповідного договору оренди, строк дії якого продовжувався відповідно до чинного законодавства, не порушуючи при цьому прав та охоронюваних законом інтересів Позивачів, а навпаки сприяючи здійсненню законних прав членів територіальної громади - учнів, батьків Херсонського фізико-технічного ліцею при Херсонському національному технічному університеті та Дніпропетровському національному університеті Херсонської міської ради, шляхом торгівлі в орендованій частині приміщення канцтоварами, зошитами та підручниками, тобто - товарами, необхідними для забезпечення учбового процесу, дійшов висновку, про відсутність правових підстави для задоволення позовних вимог Прокурора про визнання недійсним договору оренди комунального майна міської територіальної громади № 1435 від 04.03.2014р. та про зобов'язання Відповідача 1 повернути Відповідачу 2 приміщення Херсонського фізико-технічного ліцею при Херсонському національному технічному університеті та Дніпропетровському національному університеті Херсонської міськради, загальною площею 8,8 кв.м., вартістю 19390,80 грн., передане за актом приймання-передачі від 18.06.2008р.
Проте, з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитись не можна, оскільки такі, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, були прийняті при неповному встановлені обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, з огляду на таке.
Судове рішення вважається законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.
Проте, вказаним вимогам судові рішення попередніх інстанцій у повній мірі не відповідають, у зв'язку з наступним.
Згідно ст. 32 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, власні (самоврядні) повноваження: управління закладами освіти, охорони здоров'я, культури, фізкультури і спорту, оздоровчими закладами, які належать територіальним громадам або передані їм, молодіжними підлітковими закладами за місцем проживання, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення; забезпечення здобуття неповнолітніми повної загальної середньої освіти; створення необхідних умов для виховання дітей, молоді, розвитку їх здібностей, трудового навчання, професійної орієнтації, продуктивної праці учнів; сприяння діяльності дошкільних та позашкільних навчально-виховних закладів, дитячих, молодіжних та науково-просвітницьких організацій; створення при загальноосвітніх навчальних закладах комунальної власності фонду загальнообов'язкового навчання за рахунок коштів місцевого бюджету, залучених з цією метою на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також коштів населення, інших джерел; контроль за використанням коштів цього фонду за призначенням; забезпечення регулярного безкоштовного підвезення до місця навчання і додому школярів; вирішення питань про надання професійним творчим працівникам на пільгових умовах у користування приміщень під майстерні, студії та лабораторії, необхідних для їх творчої діяльності; організація медичного обслуговування та харчування у закладах освіти, культури, фізкультури і спорту, оздоровчих закладах, які належать територіальним громадам або передані їм; створення умов для розвитку культури, сприяння відродженню осередків традиційної народної творчості, національно-культурних традицій населення, художніх промислів і ремесел; сприяння роботі творчих спілок, національно-культурних товариств, асоціацій, інших громадських та неприбуткових організацій, які діють у сфері охорони здоров'я, культури, фізкультури і спорту, роботи з молоддю; створення умов для занять фізичною культурою і спортом за місцем проживання населення та в місцях масового відпочинку.
При цьому, статтею 18 ЗУ "Про освіту" встановлено, що навчальні заклади створюються органами державної виконавчої влади і органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, громадянами відповідно до соціально-економічних, національних, культурно-освітніх потреб у них за наявності необхідної матеріально-технічної, науково-методичної бази, педагогічних кадрів. Навчальні заклади, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу.
Відповідно до ст. 29 ЗУ "Про освіту" структура освіти включає: дошкільну освіту; загальну середню освіту; позашкільну освіту; професійно-технічну освіту; вищу освіту; післядипломну освіту; аспірантуру; докторантуру; самоосвіту.
Сервисы для юристов