ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 липня 2016 року Справа № 908/5694/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Рогач Л.І. - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Полянського А.Г.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 11.04.2016у справі№ 908/5694/15Господарського судуЗапорізької областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Україна"до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаГоловного управління Держгеокадастру у Запорізькій області Гуляйпільська районна державна адміністрація Запорізької областіпровизнання додаткового договору оренди землі поновленим та визнання укладеною додаткової угодиза участю представників: позивачане з'явилисьвідповідача третьої особине з'явились не з'явились
ВСТАНОВИВ:
16.11.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Україна" звернулося до господарського суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про визнання договору оренди землі, укладеного 08.02.2010 Гуляйпільською районною державною адміністрацією та позивачем, поновленим на 5 років на тих самих умовах, які були передбачені договором, та про визнання укладеною додаткової угоди від 08.02.2015 до договору оренди землі, що поновлює договір на 5 років та діє до 09.08.2020. Позов вмотивовано тим, що позивач дотримався вимог щодо порядку реалізації свого переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки, передбачених умовами договору та частинами 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", належно виконував обов'язки орендаря за договором; відповідач повідомив позивача про втрату переважного права у зв'язку з відсутністю "обґрунтування" збільшення строку дії договору оренди землі, тобто, всупереч чинного законодавства, при цьому рішення відповідача про заперечення у поновленні договору оренди землі відсутнє. Також позивач вказав, що продовжує користуватись земельною ділянкою після закінчення строку договору, сплачує за неї орендні платежі, заперечення проти чого від відповідача у встановлений строк не надійшли, що зумовлює поновлення договору оренди на новий строк за тих самих умов за частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".
Відповідач відхилив позов, вказавши, що продовження договору оренди землі на новий строк має відбуватися за наявності вільного волевиявлення сторін; визнавши додаткову угоду укладеною, суд порушить приписи частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України та втрутиться у владні повноваження органів державної влади, при цьому переважне право позивача у спірних правовідносинах припинилося; позивач не довів наявності у нього переважного права у зв'язку з належним виконанням ним обов'язків за договором оренди землі.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 01.02.2016 (суддя Зінченко Н.Г.) у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.04.2016 (судді: Будко Н.В. - головуючий, Дучал Н.М., Сгара Е.В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з мотивів його законності та обґрунтованості.
Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, позивач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та рішення в даній справі, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення судами норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме: суди безпідставно об'єднали під час розгляду справи дві самостійні підстави для поновлення договору оренди землі, встановивши обставини щодо заперечення відповідачем проти поновлення договору за частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" на підставі доказів, які стосуються правовідносин сторін за частинами першою-п'ятою цієї статті; належні докази в підтвердження заперечень відповідача у справі відсутні; суди невірно застосували положення частин першої-п'ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі" щодо порядку реалізації позивачем як орендарем свого переважного права за договором оренди землі, застосували приписи статей 202, 203, 626, 627 Цивільного кодексу України всупереч обов'язковим вимогам частини восьмої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та частини третьої статті 6 Цивільного кодексу України, відступили від правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду України, без наведення відповідних мотивів.
Сторони не скористались процесуальним правом на участь у судовому засіданні касаційної інстанції своїх представників.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Господарські суди попередніх інстанцій встановили, що 08.02.2010 Гуляйпільська районна державна адміністрація (орендодавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Україна" (орендар) уклали договір оренди землі, відповідно до пункту 1 якого орендодавець згідно з розпорядженням голови Гуляйпільської районної державної адміністрації від 19.01.2010 № 9 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Успенівської сільської ради за межами населених пунктів Гуляйпільського району Запорізької області. Пунктом 2 договору встановлено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 60,8774 га., у тому числі сіножатей - 57,4268 га, під господарськими шляхами і прогонами 0,1700 га, полезахисних лісосмуг - 3,2806 га; згідно з пунктом 3 договору на земельній ділянці об?єкти нерухомого майна та інші об?єкти інфраструктури відсутні.
Договір укладено на п??ять років (у разі укладення договору оренди землі для товарного сільськогосподарського виробництва - з урахуванням ротації культур, згідно з проектом землеустрою). Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (пункт 8 договору).
Передача земельної ділянки орендарю здійснюється у тижневий строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі (пункт 20 договору).
Пунктом 43 Договору сторони встановили, що цей Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.
Договір підписано сторонами без зауважень та зареєстровано у Гуляйпільському районному відділі Запорізької регіональної філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 09.08.2010 за № 041026900055, відповідно договір оренди набрав чинності 09.08.2010 та діє до 09.08.2015.
Суди також встановили, що орендодавець передав орендарю земельну ділянку загальною площею 60,8774 га, у тому числі (по угіддям) сіножатей - 57,4268 га, під господарськими шляхами і прогонами - 0,1700 га, полезахисних лісосмуг - 3,2806 га, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Успенівської сільської ради, Гуляйпільського району Запорізької області, в придатному для використання визначеному в умовах договору оренди землі, що підтверджується актом приймання-передачі об?єкта оренди. Кадастровий номер земельної ділянки: 2321887500:21:001:0005.
З набранням чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.03.2015 № 294-р розпорядником земель за договором оренди землі від 08.02.2010 є відповідач.
У зв'язку з наближенням терміну закінчення строку дії договору та з метою реалізації свого переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк позивач на адресу відповідача направив лист № 143 від 18.06.2015, в якому просив поновити на 14 років договір оренди землі на земельну ділянку площею 60,8774 га, кадастровий № 2321887500:21:001:0005, до зазначеного листа були долучені, зокрема, проект додаткової угоди до договору оренди землі від 08.02.2010 яким передбачалося збільшення орендної плати з 3% до 4 % нормативно-грошової оцінки землі; лист отриманий відповідачем 26.06.2015, про що свідчить відмітка на листі.
Листом-повідомленням № 8-0.4-802/25-15 від 17.07.2015 відповідач повідомив позивачу про відмову в продовженні дії договору на новий строк та втрату переважного права на поновлення договору у зв'язку з відсутністю "обґрунтування" збільшення строку дії договору оренди землі та зазначив, що, оскільки не досягнуто домовленостей щодо строку дії договору, переважне право на поновлення (продовження) договору вважається припиненим, дія договору припиниться 10.08.2015, у зв'язку з чим необхідно виконати обов'язок щодо повернення об'єкта оренди.
04.08.2015 позивач звернувся до відповідача з повідомленнями, в яких просив поновити договір оренди строком на 7 років та збільшити орендну плату з 3% до 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; повідомлення отримані представником відповідача 06.08.2015, про що свідчать відмітки на рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення.
Листом № 27-8-0.4-2237/25-15 від 18.08.2015 відповідач нагадав позивачу про втрату переважного права на поновлення договору оренди та необхідність повернення земельної ділянки орендодавцю, зауваживши, що у разі невиконання обов'язку щодо повернення об'єкта оренди орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.
11.09.2015 позивач втретє звернувся до відповідача з повідомленням про намір у подальшому орендувати земельну ділянку, про що додав проект додаткової угоди про поновлення (продовження) договору оренди землі на той же строк та на тих же умовах відповідно до частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі"; повідомлення отримане представником відповідача 15.09.2015, про що свідчить відмітка на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення; за результатами розгляду повідомлення відповідач листом № 32-8-0.42-4068/25-15 від 30.09.2015 зазначив, що правовідносини сторін за договором оренди землі від 08.02.2010 припинені.
Натомість позивач, посилаючись на відсутність підписаного сторонами акта приймання-передачі земельної ділянки з оренди, здійснення ним фактичного користування земельною ділянкою, сплати орендних платежів, які приймаються без заперечень, відсутність рішення орендодавця про заперечення у поновленні договору, вказав на автоматичне поновлення договору оренди земельної ділянки на попередніх умовах, для належного оформлення чого просить визнати укладеною додаткову угоду до договору, що поновлює його дію на п'ять років.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд вказав, що до спірних правовідносин не може бути застосовано частину шосту статті 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки за наслідками звернення позивача за реалізацією свого переважного права сторони спору не дійшли згоди щодо зміни строку дії і відповідач повідомив позивача про своє рішення про припинення договірних правовідносин щодо оренди землі як до, так і після припинення строку дії договору.
Переглядаючи рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, суд апеляційної інстанції погодився з його висновками відповідно до встановлених обставин справи.
Сервисы для юристов