ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 липня 2016 року Справа № 904/9720/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:Панової І.Ю.,суддів:Коваленка В.М., Погребняка В.Я.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4на рішення та постанову у справігосподарського суду Дніпропетровської області від 22.03.2016 Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.05.2016 № 904/9720/15 господарського суду Дніпропетровської областіза позовом ОСОБА_4до проПублічного акціонерного товариства "Дніпроважпапірмаш ім.Артема" поновлення на роботі, стягнення середнього заробіткуза участю представників сторін: представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5; представники Публічного акціонерного товариства "Дніпроважпапірмаш ім.Артема" - Нестеренко В.А., Олейнік О.М., Ремез К.І., Орлов В.Л.; голова правління Публічного акціонерного товариства "Дніпроважпапірмаш ім.Артема" - Басанський І.Ф.
ВСТАНОВИВ :
ОСОБА_4 звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дніпроважпапірмаш ім.Артема" і просив суд визнати незаконним та скасувати наказ № 134/к від 22.10.2014 про звільнення його з посади Голови правлення ПАТ "Дніпроважпапірмаш ім.Артема", поновити на посаді, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23.10.2014 по день ухвалення судового рішення, який станом на 05.11.2015 становить 323 811,54 грн., допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з відповідача місячного середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 10 905,54 грн., а також стягнути моральну шкоду у розмірі 63 336,0 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.03.2016, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.05.2016, у задоволенні позову відмовлено повністю.
Вказані рішення та постанова мотивовані тим, що звільнення позивача з роботи здійснено з дотриманням приписів п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України. Враховуючи відсутність підстав для поновлення позивача на роботі, суди дійшли висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 323 8111,54 грн., а відповідно і у задоволенні позову в частині негайного виконання рішення суду в частині стягнення місячного середнього заробітку за час вимушеного прогулу у сумі 10 905,54 грн. Також судами зазначено, що позивачем не доведено спричинення йому моральної шкоди.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, просить їх скасувати та передати справу на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.
Відповідач надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому просить оскаржувані рішення та постанову залишити без змін, а скаргу без задоволення з мотивів, викладених у відзиві.
Переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з наказом № 134/к від 22.10.2014 ОСОБА_4 звільнено з посади Голови правління товариства на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України у зв'язку із закінченням строку трудового договору (контракту). Підстава звільнення - рішення Наглядової ради товариства, оформлене протоколом № 6 від 30.06.2014.
Посилаючись на відсутність підстав для звільнення з посади, позивач просить суд визнати незаконним та скасувати наказ № 134/к від 22.10.2014, поновити його на посаді Голови правління товариства, стягнути з відповідача заробітну плату за час вимушеного прогулу і відшкодувати моральну шкоду.
В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач посилається на те, що оскільки після закінчення строку дії контракту, жодна із сторін не наполягала на його припиненні та не поставила вимогу про припинення трудових відносин, вони фактично тривали, оформлення їх припинення у порядку, встановленому чинним законодавством України, не відбулося.
Тому, на думку позивача, за змістом ст.ст. 23, 36 КЗпП України вказаний контракт із строкового перетворився в договір, що укладений на невизначений строк, у зв'язку з чим у відповідача не було достатніх підстав для його припинення на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Крім того, позивач вважає, що наказ про його звільнення було підписано неповноважною особою, а саме ОСОБА_11, виконуючим обов'язки Голови правління на період хвороби позивача.
Пункт 7 частини 1 статті 12 ГПК України відносить до підвідомчості господарських судів справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника. Ця норма кореспондується з положеннями частини 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2014 порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ "Дніпроважпапірмаш ім. Артема".
Тому, заявлений ОСОБА_4 позов до ПАТ "Дніпроважпапірмаш ім. Артема" підлягає розгляду господарським судом Дніпропетровської області, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.10.2011 ОСОБА_4 був прийнятий на посаду заступника Голови правління з персоналу та соціального розвитку ПАТ "Дніпроважпапірмаш ім. Артема".
Згідно з наказом № 52/к від 12.03.2013 ОСОБА_4 призначено Головою правління ПАТ "Дніпроважпапірмаш ім. Артема" на підставі рішення Наглядової ради товариства.
12.03.2013 між ПАТ "Дніпроважпапірмаш ім. Артема" в особі голови Наглядової ради ОСОБА_12 та ОСОБА_4 укладено контракт зі строком його дії з 12.03.2013 по 31.12.2013 (пункт 7.1. контракту).
Після закінчення строку дії зазначений контракт був переукладений на новий строк шляхом підписання додаткової угоди від 31.12.2013, якою строк дії контракту продовжено до 30.06.2014 року.
З 24.06.2014 ОСОБА_4 знаходився на лікарняному, у зв'язку з чим обов'язки Голови правління товариства на час хвороби ОСОБА_13 виконував заступник Голови правління по виробництву ОСОБА_11, що підтверджується наказом № 93/к від 24.06.2014.
Відповідно до пункту 11.7.1. Статуту товариства у разі неможливості виконання головою Правління своїх повноважень його обов'язки за рішенням Наглядової ради виконує один із заступників Голови правління.
30.06.2014 відбулося засідання Наглядової ради товариства, на якому було прийнято рішення, оформлене протоколом № 6 від 30.06.2014, не продовжувати контракт, укладений з Головою правління ОСОБА_4 від 12.03.2013 та додаткову угоду від 31.12.2013, звільнити ОСОБА_4 з посади Голови правління на підставі п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України у зв'язку із закінченням строку дії трудового договору (контракту), підготувати наказ про звільнення ОСОБА_4 з видачею трудової книжки, призначити заступника Голови правління ОСОБА_11 виконуючим обов'язки Голови правління товариства з 01 липня 2014.
Крім того, Наглядовою радою було вирішено, що у зв'язку з хворобою ОСОБА_4 оформити його звільнення та видати трудову книжку після закриття лікарняного листа.
Вказане рішення Наглядової ради товариства є чинним, у встановленому законодавством порядку не визнано недійсним.
Пунктом 6.24. Положення про Наглядову раду передбачено, що рішення, прийняті Наглядовою радою, є обов'язковими для виконання Наглядовою радою, Правлінням та іншими органами товариства (окрім Загальних зборів), структурними підрозділами та працівниками товариства.
Сервисы для юристов