ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 липня 2016 року Справа № 18/208
Вищий господарський суд України у складі колегії:
головуючого - судді Малетича М.М.,
суддів: Круглікової К.С.,
Могил С.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфарм" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2016р. за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфарм" про визнання наказів такими, що не підлягають виконанню у справі № 18/208 господарського суду міста Києва за позовом Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Міністерства охорони здоров'я України, Державного підприємства "Укрвакцина", Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфарм" про визнання недійсним рішення тендерного комітету, договору та стягнення 123551066,47 грн.,
за участю представників:
Прокуратури: Рядчик А.В., посв. № 025990 від 05.05.2014р.,
Позивача: Станецька О.В., дов. № 4723/9/22-16 від 29.06.2016р.,
Відповідача 1: не з'явився,
Відповідача 2: не з'явився,
Відповідача 3: Селіфонов В.В., дов. № 5 від 03.12.2015р.
В с т а н о в и в :
Рішенням господарського суду міста Києва від 18.10.2011р. у справі №18/208 за позовом Заступника Генерального прокурора України (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (далі - КМУ, Позивач, Стягувач) до Міністерства охорони здоров'я України (далі - Мінохорониздоров'я, Відповідач 1), Державного підприємства "Укрвакцина" (далі - ДП "Укрвакцина", Відповідач 2), Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфарм" (далі - ТОВ "Інтерфарм", Відповідач 3, Боржник) позов Прокурора задоволено, а саме: визнано недійсним рішення Постійного тендерного комітету Мінохорониздоров'я, оформлене протоколом від 28.01.2009р. № 3, в частині обрання ТОВ "Інтерфарм" переможцем торгів на здійснення закупівлі вакцини "Пентаксим", а також визнано недійсним з моменту укладення: договір № 1/2 від 05.02.2009р. на поставку вакцини "Пентаксим", укладений між Мінохорониздоров'я, ДП "Укрвакцина" і ТОВ "Інтерфарм", а також додаткові угоди до нього, та стягнуто з ТОВ "Інтерфарм" в дохід держави 123551066,47 грн. Також, цим же судовим рішенням було стягнуто з Мінохорониздоров'я, ДП "Укрвакцина" і ТОВ "Інтерфарм", з кожного, в дохід Державного бюджету України по 8556,66 грн. державного мита та по 78,67 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
На виконання вказаного судового рішення від 18.10.2011р. у справі №18/208, яке набрало законної сили 21.11.2011р., господарським судом міста Києва 13.12.2011р. було видано відповідні накази №№ 18/208, дійсні для пред'явлення до виконання до 21.11.2012р.
В наступному, 28.07.2015р. ТОВ "Інтерфарм" подало до господарського суду заяву, з урахуванням уточнень, про визнання такими, що не підлягають виконанню наказів господарського суду міста Києва від 13.12.2011р. та про стягнення з КМУ безпідставно одержаних коштів у розмірі 30420,00 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.12.2015р. заяву ТОВ "Інтерфарм" задоволено - визнано наказ господарського суду міста Києва від 13.12.2011р. у справі № 18/208 про стягнення з ТОВ "Інтерфарм" в дохід Державного бюджету України 123551066,47 грн. таким, що не підлягає виконанню; визнано наказ господарського суду міста Києва від 13.12.2011р. у справі № 18/208 про стягнення з ТОВ "Інтерфарм" в дохід Державного бюджету України 8556,67 грн. державного мита та 78,67 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу таким, що не підлягає виконанню; стягнуто з КМУ на користь ТОВ "Інтерфарм" безпідставно одержані кошти у розмірі 30420 грн.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2016р. ухвалу господарського суду міста Києва від 24.12.2015р. скасовано і в задоволенні заяви ТОВ "Інтерфарм" про визнання наказів від 13.12.2011р. такими, що не підлягають виконанню у справі № 18/208, відмовлено.
У поданій касаційній скарзі та поясненнях до неї, ТОВ "Інтерфарм", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 604, 598 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 202 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - ЗУ "Про виконавче провадження", ст.ст. 14, 31, 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 41, 41, 117 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Прокурор, у поданих до суду письмових поясненнях по справі, посилаючись на безпідставність вимог та доводів ТОВ "Інтерфарм", викладених у касаційній скарзі, просив відмовити у її задоволенні.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Звертаючись із заявою про визнання наказів господарського суду міста Києва від 13.12.2011р. у справі № 18/208 такими, що не підлягають виконанню, ТОВ "Інтерфарм", посилаючись на ст.ст. 22, 25, 26, 49, 50 ЗУ "Про виконавче провадження", ст.ст. 14, 38 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 117 ГПК України, і на те, що грошові вимоги КМУ до ТОВ "Інтерфарм" за рішенням господарського суду міста Києва від 18.10.2011р. у справі № 18/208, на підставі якого 13.12.2011р. і було видано оскаржувані накази, в силу приписів ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", є погашеними, оскільки КМУ, як стягувач коштів, не звертався з відповідними кредиторськими вимогами в межах справи № 5011-15/5513-2012 про банкрутство ТОВ "Інтерфарм", а тому, вважало, що у нього, як боржника, відсутній обов'язок сплати таких коштів.
Суд першої інстанції, з урахуванням положень ст.ст. 14, 38 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 37, 38, 49, 50 ЗУ "Про виконавче провадження", ст. 117 ГПК України, та обставин справи, встановивши, що ухвалою господарського суду міста Києва від 27.04.2012р. було порушено провадження у справі № 5011-15/5513-2012 про банкрутство ТОВ "Інтерфарм" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, про що в офіційному виданні було опубліковане відповідне оголошення, ухвалою попереднього засідання цього ж суду від 30.01.2013р. було затверджено реєстр вимог кредиторів, серед яких відсутні кредиторські вимоги КМУ до ТОВ "Інтерфарм", та встановлено, що вимоги конкурсних кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не розглядаються і вважаються погашеними, а постановою суду від 17.09.2013р. ТОВ "Інтерфарм" було визнано банкрутом та відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру, скасовано арешт майна боржника, чи інші обмеження щодо розпорядження ним, про що мало місце оприлюднення в офіційному виданні, у зв'язку з чим, виконавче провадження по виконанню наказів господарського суду міста Києва від 13.12.2011р. у справі № 18/208 було закрито, а самі накази було повернуто до суду, тоді як КМУ з відповідними вимогами про погашення заборгованості, встановленої рішенням у справі № 18/208, на виконання якого і було видано накази від 13.12.2011р., в процедурі банкрутства ТОВ "Інтерфарм" не звертався, дійшов висновку про те, що вимоги КМУ по стягненню заборгованості, встановленої рішенням господарського суду від 18.10.2011р. у даній справі за наказом від 13.12.2011р., в силу приписів ч. 2 ст. 14 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", слід вважати погашеними, що у свою чергу, свідчить про відсутність обов'язку у боржника - ТОВ "Інтерфарм" перед кредитором - КМУ, та про наявність підстав, передбачених ст. 117 ГПК України, для визнання наказів господарського суду міста Києва від 13.12.2011р. такими, що не підлягають виконанню і задоволення відповідної заяви ТОВ "Інтерфарм".
Разом з тим, суд апеляційної інстанції, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та приймаючи нове рішення - про відмову у задоволенні заяви ТОВ "Інтерфарм", з посиланням на встановлені судом обставини справи, та на підставі системного аналізу ст. 117 ГПК України, ст.ст. 598-609 ЦК України та ст. 1 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", дійшов висновку про те, що "погашені вимоги" у розумінні норм ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та "припинення правовідносин (зобов'язання)" у розумінні норм ЦК України, не є тотожними, тоді як до підстав припинення зобов'язань визначених, зокрема, статтями 598-609 ЦК України, не віднесено такої підстави припинення зобов'язання, як його погашення в межах справи про банкрутство, а тому, вказані ТОВ "Інтерфарм" у заяві про визнання такими, що не підлягають виконанню наказів господарського суду міста Києва від 13.12.2011р. підстави для такого визнання, суперечать загальним принципам виконання судових рішень та виключає передбачені ст. 117 ГПК України підстави для визнання спірних наказів такими, що не підлягають виконанню. У зв'язку з цим, відсутні також і підстави для стягнення з КМУ на користь ТОВ "Інтерфарм" безпідставно одержаних коштів у розмірі 30420,00 грн.
Проте, з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитись не можна, оскільки такі, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, були прийняті при неповному встановлені обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, з огляду на таке.
Частиною 4 ст. 117 ГПК України передбачено, що господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким наказом уже відбулося повністю або частково, господарський суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за наказом.
Сервисы для юристов