ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 червня 2014 року Справа № 927/170/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді суддівДобролюбової Т.В., Дроботової Т.Б., Швеця В.О. (доповідач)розглянувши касаційну скаргуСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Бурівське"на ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 29.04.14у справі№ 927/170/14 Господарського суду Чернігівської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ-МТС"доСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Бурівське"простягнення 74 720,02 грн.
за участю представників сторін від:
позивача: не з'явилися, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги,
відповідача: Басовська К.О. (дов. від 07.05.14)
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ-МТС" звернулося з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Бурівське" про стягнення 68 420 грн. основного боргу, 1 227,38 грн. пені, 4 789,40 грн. штрафу та 283,24 грн. річних. В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на те, що в порушення умов укладеного між сторонами договору про надання послуг № КОЧРГ-6/2013 від 12.06.13 відповідачем не виконуються належним чином зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати вартості наданих послуг. При цьому позивач посилався на приписи статей 546, 549, 625 Цивільного кодексу України, статей 193, 231 Господарського кодексу України.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 12.03.14, ухваленим суддею Селівон А.М., позов задоволено. Рішення суду вмотивоване доведеністю матеріалами справи порушення відповідачем зобов'язань за укладеним між сторонами договором в частині повної та своєчасної оплати вартості наданих позивачем послуг. При цьому суд керувався приписами статей 525, 526, 530, 612, 628 Цивільного кодексу України, статей 173, 193, 230, 231 Господарського кодексу України.
Не погоджуючись з прийнятим у справі рішенням від 12.03.14, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою на це рішення.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.04.14, винесеною колегією суддів у складі: Скрипки І.М. - головуючого, Жук Г.А., Мальченко А.О., відмовлено скаржнику у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду від 12.03.14. та повернуто апеляційну скаргу скаржникові без розгляду. Апеляційний господарський суд, керувався приписами статей 53, 93, 97 Господарського процесуального кодексу України та виходив з недоведеності скаржником поважності причин пропуску строку для звернення з апеляційною скаргою.
Не погоджуючись з винесеною у справі ухвалою апеляційного господарського суду, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Бурівське" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить її скасувати, а матеріали справи скерувати для розгляду по суті до апеляційного суду. Касаційна скарга обґрунтована доводами щодо безпідставного неврахування апеляційним судом обставин відсутності відповідача у судовому засіданні під час прийняття рішення у справі, а відтак і необізнаності останнього зі змістом рішення. Водночас зазначає скаржник і про неврахування апеляційним судом дати отримання відповідачем рішення суду та обставин щодо відсутності часу для підготовки правової позиції апеляційної скарги. При цьому посилається на порушення апеляційним судом приписів статей 22, 43, 87, 93 Господарського процесуального кодексу України.
Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення представника відповідача, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування Київським апеляційним господарським судом норм процесуального права, відзначає наступне.
Частиною 2 статті 11113 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що розгляд касаційної скарги на ухвалу апеляційного господарського суду проводиться у порядку, передбаченому для розгляду касаційної скарги на постанову апеляційного господарського суду.
Як убачається з матеріалів справи, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.04.14 було відмовлено Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Бурівське" у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.03.14 та повернуто апеляційну скаргу скаржникові без розгляду з посиланням на те, що дану скаргу подано з пропуском процесуального строку, без наведення поважних причин такого пропуску.
Згідно з частиною 1 статті 91 Господарського процесуального кодексу України сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Частиною 1 статті 93 названого Кодексу встановлено строк подання апеляційної скарги. Цей строк становить десять днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засідання було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо апеляційна скарга подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення. Права господарського суду при вирішенні питання, що виникають у зв'язку з відновленням пропущеного процесуального строку унормовані процесуальним законодавством, зокрема, відповідно до приписів статті 53 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може відновити пропущений процесуальний строк за заявою сторони чи з своєї ініціативи, якщо визнає причину пропуску строку поважною. Питання про відновлення пропущеного процесуального строку розглядається судом за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи. При цьому у заяві повинно міститися обґрунтування поважності причин пропуску процесуального строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами розділу V Господарського процесуального кодексу України. У кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку. Отже, відновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку. Поважними визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. Судом апеляційної інстанції установлено, і це підтверджується матеріалами справи, що оскаржуване в апеляційному порядку рішення Господарського суду Чернігівської області прийняте 12.03.14, повний текст рішення підписаний 17.03.14, скерований сторонам 20.03.14 та отриманий представником відповідача 25.03.14, тобто в межах строку на апеляційне оскарження, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 87). З матеріалів справи убачається, що з апеляційною скаргою та клопотанням про відновлення пропущеного процесуального строку Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Бурівське" звернулося 22.04.14, тобто з пропуском встановленого процесуального строку. Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку, відповідач вказував на обставини отримання рішення суду першої інстанції поза межами строку на апеляційне оскарження. Дослідивши матеріали справи та наведені скаржником обставини на підтвердження поважності причин пропуску строку, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведеність відповідачем обставин, які об'єктивно перешкоджали йому реалізувати своє право на подання апеляційної скарги упродовж законодавчо встановленого терміну. З огляду на що, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що можливість вчасного подання апеляційної скарги на рішення місцевого суду від 12.03.14 залежала виключно від волевиявлення самого заявника, тобто мала суб'єктивний характер. За таких встановлених обставин, апеляційний суд правомірно відмовив у задоволенні клопотання Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Бурівське" про відновлення строку на апеляційне оскарження та повернув апеляційну скаргу без розгляду. Враховуючи викладене, підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Бурівське" залишити без задоволення.
Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 29.04.14 у справі № 927/170/14 Господарського суду Чернігівської області залишити без змін.
Головуючий суддя: Т. Добролюбова
Судді: Т. Дроботова
В. Швець
Сервисы для юристов