ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 червня 2014 року Справа № 926/1250/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
Головуючий суддя Судді:Борденюк Є.М., Вовк І.В., Могил С.К.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Міжнародна акціонерна авіаційна компанія "Урга" на рішення господарського суду Чернівецької області від 23.12.2013 та на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.03.2014 у справі №926/1250/13 господарського суду Чернівецької областіза позовомприватного акціонерного товариства "Міжнародна акціонерна авіаційна компанія "Урга"доУправління праці та соціального захисту населення Чернівецької міської радитретя особа:Головне управління Державної казначейської служби в Чернівецькій областіпровідшкодування 4 310, 20 грн.,за відсутності представників сторін, повідомлених належним чином про час та місце судового засідання,
В С Т А Н О В И В :
У грудні 2013 року приватне акціонерне товариство "Міжнародна акціонерна авіаційна компанія "Урга" звернулось з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради про стягнення 4 310, 20 грн. вартості авіаквитків, наданих особам, які згідно із Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" мають відповідні пільги.
Рішенням господарського суду Чернівецької області від 23.12.2013, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.03.2014, у задоволенні позову відмовлено з підстав його заявлення до неналежного відповідача.
Не погоджуючись з рішенням місцевого суду та постановою апеляційного суду, позивач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Переглянувши в порядку касаційного провадження оскаржені судові рішення, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем на виконання вимог Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" надано громадянам, які мають право на пільговий авіапереліт, авіаквитки, вартість яких загалом становить 4 310, 20 грн.
У зв'язку з тим, що листи позивача до Головного управління праці та соціального захисту населення Чернівецької ОДА, Глибоцької райдержадміністрації, Кельменецької райдержадміністрації з пропозиціями відшкодувати вказані кошти залишені без задоволення, позивач звернувся до суду.
Вирішуючи даний спір по суті заявлених вимог, суди керувались положеннями:
пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення захо дів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету", згідно з яким фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бю джетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Авто номної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі;
пункту 3 вказаної Постанови, яким передбачено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення;
пункту 3.24 рішення 10 сесії Чернівецької міської ради VI скликання від 28.07.2011 № 234 про затвердження Положення про управління праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради, за яким відповідач здійснює реалізацію державної програми щодо компенсаційних виплат підприємствам пе ревізникам за пільговий проїзд окремих категорій громадян у транспорті міського та приміського сполучення.
Відмовляючи в позові, суди обох інстанцій виходили з того, що Управління праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради не є належним відповідачем за поданим позовом, оскільки здійснює лише компенсаційні виплати підприємствам пе ревізникам за пільговий проїзд окремих категорій громадян у транспорті міського та приміського сполучення, тобто до компетенції відповідача не належить реалізація державної програми щодо компенсаційних виплат на міжміський авіапереліт.
Водночас судами зазначено, що у 2012 та у 2013 роках не було передбачено субвенцій з державного бюджету на фінансування видатків бюджету м. Чернівців на відшкодування пільг на авіапереліт.
Крім того вищезазначеним Положенням встановлено, що до компетенції відповідача належить вирішення питань соціального захисту населення, яке проживає на території міста Чернівців, тоді як пільговики в місті Чернівці не зареєстровані.
Судова колегія касаційної інстанції не може погодитись з наведеними висновками судів з огляду на їх передчасність.
Відповідно до приписів статті 1 Господарського процесуального кодексу України, метою звернення до суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Таким чином підставою для відмови у позові може бути або недоведеність порушення/оспорення права (інтересу) позивача, або неможливість захисту виявленого порушення у обраний позивачем спосіб.
Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:
- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;
- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;
- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Як вбачається з матеріалів справи, судами обох інстанцій встановлено наявність у позивача права на відшкодування коштів за пільгові авіаквитки за рахунок бюджету, однак відмовлено у позові через те, що обране в якості відповідача управління соціального захисту населення такі компенсації не здійснює.
На думку колегії суддів, в даному випадку, встановивши, що позов про стягнення з бюджету коштів подано не до того розпорядника бюджетних коштів, який повинен відповідати за позовом, та не скориставшись наданим статтею 24 Господарського процесуального кодексу України правом допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем, допустили формальний підхід до вирішення спору, усунулись від свого обов'язку щодо захисту порушених прав та щодо встановлення всіх необхідних обставин справи, на підставі яких можна надати вичерпну оцінку послідовності правовідносин, які складаються при відшкодуванні заявлених витрат, їх походження, правове регулювання та повний суб'єктний склад.
Враховуючи, що суд касаційної інстанції позбавлений відповідних повноважень, судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду Чернівецької області.
Сервисы для юристов