ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 травня 2015 року Справа № 925/1124/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: судді:Дроботова Т.Б., Алєєва І.В. (доповідач), Волковицька Н.О.за участю представників: від позивача:Миргородська І.А.,Полякова З.Д.;від відповідача:Бут Д.С., Павлик М.А.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуФізичної особи-підприємця Бут Дмитра Семеновичана постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2014р.у справі господарського суду№925/1124/14 Черкаської областіза позовомСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Чапаєвське"до Фізичної особи-підприємця Бут Дмитра Семеновичапростягнення 40 052,88 грн.В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Черкаської області від 09.09.2014р. у справі №925/1124/14 у задоволені позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2014р. у справі №925/1124/14 вищезазначене судове рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким задоволені позовні вимоги. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Бут Дмитра Семеновича на користь Сільськогосподарського підприємства з обмеженою відповідальністю "Чапаєвське" заборгованість з орендної плати у розмірі 40052,88грн. вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Відповідач, Фізична особа-підприємець Бут Дмитро Семенович, з прийнятою постановою апеляційної інстанції не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою разом з клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку на її подання, в якій просить скасувати постанову апеляційної інстанції, а справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення апеляційною інстанцією норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.04.2015р. задоволено клопотання Фізичної особи-підприємця Бут Дмитра Семеновича про поновлення строку на подання касаційної скарги, відновлено строк на її подання, зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.
Заявлене скаржником клопотання в порядку приписів ст. 1211 ГПК України судовою колегією касаційної інстанції відхиляється, оскільки у відповідності до ст. 1211 ГПК України зупинення виконання судового рішення є правом, а не обов'язком суду касаційної інстанції.
В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 19.05.2015р. представники відповідача підтримали вимоги касаційної скарги, представники позивача заперечували проти її задоволення.
Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Фізичної особи-підприємця Бут Дмитра Семеновича підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, між позивачем та відповідачем неодноразово укладались договори оренди майна, а саме від 01.07.2008р., 01.01.2009р., 01.01.2010р.
Також господарськими судами встановлено, що 01.01.2011р. між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Чапаєвське" (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Бут Дмитром Семеновичем (орендар) оформлено договір оренди споруди №3, відповідно до умов якого орендодавець надає в оренду орендарю у строкове платне користування - свинарник-маточник, відгодівельник, зерносклад, ДКУ, трактор Т-16, бойню, огорожу, автомобіль, газові балони. Розмір орендної плати складає 13 350,96грн. за 1 рік. Орендна плата сплачується орендарем щомісячно (поквартально) в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця.
Пунктами 3.1.-3.4. договору визначено, що термін оренди складає 1 рік, після закінчення строку договору, орендар має переважне право на поновлення цього договору на новий строк. В цьому разі, якщо жодна сторона, в термін 1 місяць, до закінчення договору, письмово не повідомить про намір його розірвати, даний договір автоматично пролонгується на 1 рік.
Вирішуючи спір по суті, господарські суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що в даній справі містяться незасвідчені належним чином матеріали, які оцінювались останніми, як докази по справі.
Згідно з ч. 2 ст. 36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Відповідно до вимог п. 5.27 Національного стандарту України, затвердженого Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003р. №55, "ДСТУ 4163-2003" "Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів", якими визначено, що відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.
Фактично ксерокопії письмових доказів, на які посилаються учасники судового процесу та господарські суди першої та апеляційної інстанції, належним чином не засвідчені. В деяких випадках має місце лише напис "згідно з оригіналом" та підпис особи без зазначення її посади та повноважень, відсутня дата засвідчення копій або взагалі відсутнє будь-яке засвідчення.
Крім того, відповідно до пунктів 1, 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" №6 від 23.03.2012р. рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Пунктом 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 "Про судове рішення" також зазначено, що відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4-2 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Заявник касаційної скарги наголошує, що договір оренди від 01.01.2011р. ним не укладався та відповідно майно згідно цього договору ним не отримувалось, акт прийому-передачі майна відсутній. Також скаржник зазначає, що наданий суду акт прийому-передачі стосується іншого договору оренди, а вписані інші дати в цей акт є сфальсифікованими.
На вищезазначені обставини відповідач звертав увагу господарських судів попередніх інстанцій, проте останні не були прийняті до уваги та не знайшли свого відображення.
Отже, як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування судового рішення у справі.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 1117 ГПК України).
Відповідно до п. 3 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає задоволенню, а судові акти попередніх інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.
Сервисы для юристов