Постанова ВГСУ від 19.05.2015 року у справі №910/3480/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2015 року Справа № 910/3480/14

Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Грейц К.В. - головуючого (доповідача), Бакуліної С.В., Сибіги О.М.,розглянувши матеріали касаційної скаргиКомунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс"на постановувід 24.03.2015Київського апеляційного господарського судуу справі Господарського суду міста Києва № 910/3480/14за позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго"до Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс"простягнення 125 063,69грн,та за зустрічним позовом Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс"до Публічного акціонерного товариства "Київенерго"прозобов'язання здійснити перерахунок,за участю представників: позивача - Гаркавенко С.В.відповідача -Макусь Н.П.ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.05.2014 у справі №910/3480/14 (суддя Мудрий С.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2015 (колегія суддів у складі головуючого судді Яковлєва М.Л, суддів Ільєнок Т.В., Куксова В.В.), задоволені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (далі - позивач) до Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію по договору на постачання електричної енергії від 23.05.2003 №3315100 в сумі 113558,06грн, пені в сумі 7621,95грн, інфляційних втрат в сумі 515,89грн та 3%річних в сумі 3367,79грн.

В задоволенні зустрічних позовних вимог Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про зобов'язання останнього здійснити перерахунок за договором про постачання електричної енергії від 23.05.2003 №3315100 на суму 157035,07грн відмовлено.

Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" з рішенням та постановою у справі не згодне, в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічні позовні вимоги, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. ст. 11, 14, 509, ч. 2 ст. 632, ч.1 ст. 652 Цивільного кодексу України, ст. 174 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема скаржник вважає, що оскільки він є обслуговуючою організацією, яка надає послуги з утримання будинків та прибудинкових територій мешканцям житлових будинків за встановленими та затвердженими тарифами (електроенергія на постачання ліфтів загального користування, освітлення місць загального користування, підвалів, індивідуальних теплових пунктів, електрозабезпечення насосів для підкачування води), то включення позивачем в рахунки за поставлену відповідачу електроенергію, спожиту мешканцями будинку, з якими у постачальника не укладено прямі договори, є необґрунтованим, у зв'язку з чим вказує на відсутність підстав для стягнення заборгованості за договором на постачання електричної енергії від 23.05.2003 №3315100, що утворилась за вказаних обставин, та, відповідно, про необхідність проведення позивачем перерахунку належних до сплати сум. Зазначені доводи скаржник обґрунтовує приписами розпорядження НКРЕ від 28.11.2011 №215-р та вказує, що за наявності прямих договорів позивача із власниками квартир багатоквартирного будинку, загальнобудинковий прилад обліку електричної енергії не може використовуватися ПАТ "Київенерго" для здійснення комерційних розрахунків. Крім того, скаржник також вважає, що апеляційним господарським судом безпідставно не взято до уваги висновки судово-економічної експертизи щодо неможливості визначення на підставі завірених в односторонньому порядку актів приймання-передавання товарної продукції вартості наданих позивачем послуг та, відповідно, сум, що підлягають оплаті за них.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 18.05.2015 №03-05/759, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Глос О.І. та перебуванням у відпустці судді Яценко О.В., для розгляду касаційної скарги у справі сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Грейц К.В., судді Бакуліна С.В., Сибіга О.М.

Заслухавши пояснення присутніх у відкритому судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги, повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 23.05.2003 між Акціонерною компанією "Київенерго" (постачальник) та Комунальним підприємством з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії №3315100, за умовами якого, в редакції додатку 1 додаткової угоди до вищевказаного договору б/н, б/д, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача за об'єктами споживача згідно з умовами цього договору та додатків до договору, що є його невід'ємною частиною, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатків до договору, що є його невід'ємною частиною (ч.1 розділу 1 договору); постачальник зобов'язується постачати споживачу електроенергію як різновид товару: в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього договору; згідно з категорією струмоприймачів споживача відповідно до Правил улаштування електроустановок (ПУЕ) чинної редакції та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених додатком "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відмінності сторін", з дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами (п.2.2.2 договору); споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків "Порядок розрахунків" та "Графік заняття показників засобів обліку електричної енергії" (п.2.3.3 договору); за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3-2.3.4 цього договору, з порушення термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1 % від суми боргу за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше розміру штрафних санкцій згідно з Господарським кодексом України. Сума пені (без ПДВ) зазначається у платіжному документі окремим рядком (п.4.2.2 договору); облік електроенергії, спожитої споживачем та (або) субспоживачами, приєднаними до електричних мереж споживача, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ (п. 7.1 договору); на підставі показів засобів обліку електричної енергії та умов додатка "Графік заняття показників засобів обліку електричної енергії" оформлюються такі документи: акт про використану електричну енергію (акт про приймання-передавання товарної продукції); акт результатів замірів електричної потужності (п.7.5 договору); споживач передає постачальнику дані про обсяги споживання електричної енергії субспоживачами в порядку, визначеному відповідно до розділу 5, а також звіт про використану субспоживачами електричну енергію (п.8.13 договору).

Відповідно до умов додатку 2 до договору ("Порядок розрахунків") розрахунковим періодом для визначення обсягу спожитої електричної енергії приймається місяць з 18 числа попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця. При розрахунках за фактично спожиту електроенергію поняття "розрахунковий період" та "календарний місяць" вважаються прирівняними (п.1 додатку 2); споживач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії за розрахунковий період за фактичними показаннями засобів обліку електричної енергії згідно з виписаним рахунком (п.2.1 додатку 2); обсяги електричної енергії, які підлягають оплаті, визначаються за показаннями розрахункових засобів обліку електричної енергії про її фактичне споживання за винятком випадків, передбачених ПКЕЕ, а саме, зокрема, за наявності послідовного приєднання розрахункових засобів обліку споживача та субспоживачів кількість спожитої споживачем електричної енергії визначається як різниця між загальною сумою споживання споживача та субспоживачів відповідно до умов договорів з постачальником (п.4, п.п. 4.1.6 додатку 2); обсяги електричної енергії, що підлягають сплаті споживачем за звітний розрахунковий період визначаються з урахуванням вимог пунктів 4.1.1-4.1.7 цього додатка та підтверджуються актом про використану електричну енергію за формою, що відображена у додатку до цього договору, який споживач надає постачальнику протягом доби після закінчення розрахункового періоду (п.4.3 додатку 2); за даними акта про використану електричну енергію та з урахуванням розрахункової величини втрат визначається обсяг фактично спожитої активної електроенергії та перетікання реактивної електроенергії. Цей обсяг сторони фіксують в акті про приймання - передавання товарної продукції, акті надання послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії, два примірники яких постачальник надає споживачу. Останній має повернути погодженими по одному примірнику зазначених документів в наступному розрахунковому періоді (п.5 додатку 2).

Місцевим господарським судом, на підставі актів про використану електричну/активну енергію, актів про не допуск, рахунків-розшифровок та актів прийняття-передавання товарної продукції, встановлено, що за період з 01.01.2013 по 01.02.2014 у відповідача виникла заборгованість за спожиту активну електричну енергію в розмірі 113558,06грн.

Під час апеляційного перегляду справи, для з'ясування обсягів електричної енергії, поставленої за договором №3315100 та спожитої відповідачем та субспоживачами, а також визначення відповідних сум, що підлягають оплаті за надані послуги, апеляційним господарським судом призначено судово-економічну експертизу, висновками якої, зокрема, встановлено, що згідно актів приймання-передавання товарної продукції за період січень 2013 року - січень 2014 року комунальним підприємством спожито електричної енергії за договором №3315100 в обсязі 1253132 кВт, а в довідці позивача зазначено, що підприємством спожито 1204094 кВт, тобто, за актами приймання-передавання товарної продукції відповідач отримав більше, ніж це зазначає позивач.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи в суді першої інстанції, обсяг поставленої за договором №3315100 електричної енергії відповідачем не заперечувався, а спір у справі як за первісним, так і за зустрічним позовами виник у зв'язку з незгодою останнього з розрахованою постачальником сумою до оплати, що включає в себе, зокрема, вартість електроенергії, спожитої мешканцями будинку, з якими у позивача не має прямих договорів.

Вирішуючи спір у справі, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновків про обґрунтованість первісного позову та безпідставність зустрічних позовних вимог у зв'язку з доведенням позивачем факту неналежного виконання відповідачем умов договору №3315100 щодо своєчасного та повного розрахунку за поставлену електричну енергію та відсутністю підстав для здійснення позивачем перерахунку платежів за поставлену енергію, що спожита не безпосередньо відповідачем, а субспоживачами, які використовують цю енергію без укладення прямих договорів на її постачання із позивачем.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи таке.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до положень ч. 6. та ч. 7 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Відтак, враховуючи встановлення судами попередніх інстанцій факту наявності заборгованості відповідача за договором на постачання електричної енергії № 3315100 від 23.05.2003, що виникла за період з 01.01.2013 по 01.02.2014, у сумі 113558,06грн, висновки про наявність підстав для стягнення зазначеної суми, колегія суддів вважає законними та обґрунтованими.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Статтею 625 ЦК України, передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.