ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 травня 2015 року Справа № 7/86-1298
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого суддіОвечкіна В.Е.,суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,розглянув касаційну скаргу ТОВ "АСКО"на постановувід 10.02.2015 р. Львівського апеляційного господарського суду, якою здійснено перегляд ухвали господарського суду Тернопільської області від 18.12.2014 р. прийнятої за наслідками розгляду заяви ТОВ "АСКО" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення судуу справі№7/86-1298 господарського суду Тернопільської областіза позовомТОВ "АСКО"до1. ПАТ "Автотехсервіс" 2. Виконавчого комітету Тернопільської міської радиза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ТОВ "Міське бюро технічної інвентаризації"провизнання права власності на будівлю АЗСза участю представників:
позивача: адвокат Петрова Л.Ю., дог. від 20.11.2013 №20/11/13-1;
відповідача 1: Авдєєнко В.В., дов. від 25.08.2010 №233;
відповідача 2: не з'явився;
третьої особи: не з'явився;
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 18.12.2014 (суддя І. Шумський), залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.02.2015 (судді М. Хабіб, В. Гриців, Я. Юрченко) ТОВ "АСКО" відмовлено у задоволені заяви про перегляд рішення господарського суду Тернопільської області від 09.04.2012 за нововиявленими обставинами.
При відмові у задоволенні заяви суди виходили з того, що наведені в заяві обставини не є нововиявленими в розумінні ст.112 ГПК України. Вони не спростовують висновків суду, покладених в основу рішення, та не можуть бути підставою для зміни рішення. Підставою прийняття судового рішення від 09.04.2012 у справі №7/86-1298 була недоведеність позивачем права власності на будівлю АЗС по вул. Микулинецька,40 в м. Тернополі. Обставини, на які покликається заявник, не доводять протилежного, а зводяться лише до доводів про відсутність права відповідача -1 на спірне майно, а не до підтвердження права власності позивача на нього. Крім того, судом враховано, що станом 18.12.2014 власником будівлі АЗС по вул. Микулинецькій,40 у м. Тернополі є гр. Клепач І.Є. на підставі договору купівлі - продажу від 05.02.2014, який є чинним.
Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими актами, ТОВ "АСКО" - позивач у справі, - звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Тернопільської області від 18.12.2014 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.02.2015, прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву ТОВ "АСКО" про перегляд рішення господарського суду Тернопільської області від 09.04.2012 за нововиявленими обставинами, скасувати вказане рішення, та прийняти нове, яким позов задовольнити та визнати за ТОВ "АСКО" право власності на будівлю автозаправочної станції під літерою "А", загальною площею 39,8 м2 по вул. Микулинецька, 40 в м. Тернопіль. Вважає, що судами неправильно застосовано ст.ст. 112,114 ГПК України. Ними невмотивовано встановлено те, що обставини, на які посилається ТОВ "АСКО" у відповідній заяві не є нововиявленими.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в 2010 році ТОВ "Аско" звернулося до Господарського суду Тернопільської області із позовом до Акціонерного товариства закритого типу "Автотехсервіс" (перетворене на приватне акціонерне товариство "Автотехсервіс") про визнання за ним права власності на будівлю АЗС під літерою "А" загальною площею 39.8 кв.м. по вул. Микулинецька, 40 в м. Тернополі. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався, зокрема, на рішення виконавчого комітету № 841 від 18.10.1995 "Про дозвіл на будівництво організаціям та підприємствам", згідно з п.3 якого дозволено ТзОВ "Аско" будівництво автозаправної станції на закріпленій території за адресою вул. Микулинецька, 40; дозвіл на виконання робіт від 12.11.1997, виданий ТзОВ "Аско" Інспекцією ДАБК м. Тернополя; Акт державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта - автозаправної станції потужністю 375 заправок на добу в кількості 3 блок-пунктів від 22.07.1998( замовник будівництва - ТзОВ "Аско", експлуатуюча організація -АТЗТ "Автотехсервіс"); рішення виконавчого комітету від 17.08.1998 № 947 "Про затвердження акту технічної комісії", яким затверджено Акт державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта автозаправної станції потужністю 375 заправок на добу в кількості 3 блок-пунктів від 22.07.1998.
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 09.04.2012 у справі № 7/86-1298 відмовлено в задоволенні позову.
Дане рішення суду залишено без змін постановами Львівського апеляційного господарського суду від 26.07.2012 та Вищого господарського суду України від 13.11.2012
При прийнятті рішення про відмову в позові суд виходив з того, що ТОВ "АСКО" не надало доказів на підтвердження свого права власності на АЗС, натомість матеріалами справи підтверджено, що влаштування контейнерної заправки та реконструкція АЗС на вул. Микулинецька, 40 здійснювалися за кошти АТЗТ "Автотехсервіс" на земельній ділянці за погодженням власника землі (міської ради, яка делегувала повноваження в галузі будівництва виконавчому комітету) та землекористувача - ТзОВ " Аско".
У 2013 році ТОВ "Аско" зверталось до господарського суду Тернопільської області із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду від 09.04.2012 у справі №7/86-1298 з інших підстав.
Ухвалою суду від 15.10.2013, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 20.05.2014, в задоволенні зазначеної заяви було відмовлено (постанову апеляційного суду про задоволення заяви було скасовано).
Надавши юридичну оцінку нововиявленим обставинам, на які посилається позивач у новій заяві про перегляд рішення господарського суду Тернопільської області від 09.04.2012 за нововиявленими обставинами, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що такі обставини не є нововиявленими в розумінні ст. 112 ГПК України, вони не відповідають необхідним для нововиявлених обставин трьом ознакам та не спростовують, фактів, покладених в основу рішення.
Так, посилання скаржника як на нововиявлену обставину на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.10.2014 у справі № 9/43/5022-681/2012, якою встановлено, що додаток №1 до договору про спільну діяльність від 01.09.1998 є неукладеним через відсутність істотних умов, не може братися до уваги, оскільки оцінка судом додатку до договору як неукладеного не може вважатися встановленим фактом. Тим більше, про зміст додатку, його умови, а отже, чи є він укладеним, чи ні, сторонам могло бути відомо на час розгляду справи. Крім того, названа постанова скасована постановою Вищого господарського суду України від 24.12.14
Безпідставним, на думку судів попередніх інстанцій також є посилання на висновок експертного дослідження від 15.10.2014, проведеного ТОВ "Серб" на замовлення позивача, яким встановлено, що станом на 01.01.2000 по вул. Микулинецькій,40 у м. Тернополі знаходилася стаціонарна АЗС та відповідь Відділу Держземагенства у м. Тернополі від 22.09.2014 №04-10/1359 на запит позивача про те, що ПрАТ "Автотехсервіс" не мало права на земельну ділянку, на якій розміщена спірна АЗС. На час розгляду справи судом позивач не був позбавлений права замовити відповідне експертне дослідження щодо АЗС та звернутися із запитом до відділу Держземагенства у м. Тернополі щодо реєстрації права відповідача-1 на земельну ділянку та отримати відповідну інформацію. Звернення позивача через декілька років після розгляду справи з відповідними запитами та отримання ним відповіді на ці звернення не можна вважати нововиявленими обставинами.
В рішенні від 09.04.2012 суд не посилався ні на свідоцтво про право власності на будівлю АЗС від 31.01.2003, видане виконкомом Тернопільської міської ради АТЗТ "Автотехсервіс", ні на рішення виконкому Тернопільської міської ради від 29.01.2003 №88 та від 13.06.2012 №976, тому посилання скаржника на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2014 у справі № 876/5239/13, якою визнано нечинним свідоцтво про право власності та скасоване рішення виконкому Тернопільської міської ради від 13.06.2012 року №976 про внесення змін до п.2 рішення цього комітету від 29.01.2003 №88, не можуть братися до уваги.
Щодо доводів скаржника про те, що договір про спільну діяльність від 01.09.1998 є сфальсифікованим, які ґрунтуються на висновку експерта за результатами проведення судово-технічної експертизи документів від 26.11.2014 №1202/14-22, наданим Тернопільським відділенням КНДІСЕ та проведеним на підставі постанови слідчого СВ Тернопільського МВ УМВСУ в Тернопільській області в межах досудового розслідування, то в силу ст. 35 ГПК України лише вирок суду у кримінальній справі, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні події та ким вони вчинені, а не висновок експерта, наданий на стадії досудового розслідування.
Крім того, судами встановлено, що станом на 18.12.2014 власником спірної будівлі є гр. Клепач І.Є. на підставі договору купівлі - продажу від 05.02.2014, укладеного з ПрАТ "Автотехсервіс". Право власності зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно. Вказаний договір на час перегляду судового рішення не визнано недійсним, а реєстрація права власності не скасована. При цьому, рішенням Апеляційного суду Тернопільської області від 28.10.2014 у справі № 607/2629/14-ц скасовано рішення Тернопільського міськрайонного суду від 15.08.2014, прийнято нове рішення, яким відмовлено ТзОВ "Аско" в задоволенні позову до відповідачів: ПАТ "Автотехсервіс", Клепача І.Є., третьої особи - реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції в частині визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно - будівлю АЗС по вул. Микулинецька,40 в м. Тернополі, від 14.02.2013, виданого ПрАТ "Автотехсервіс", та скасування державної реєстрації права власності за ПрАТ "Автотехсервіс" на вказане майно. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 21.08.2014 у справі № 607/ 7048/14-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 27.11.2014, задоволено позов Клепача І.Є. до ТОВ "Аско", виконкому Тернопільської міської ради, визнано незаконним та скасовано п.2 рішення виконкому від 29.01.2003 №88 в частині оформлення права власності за ТзОВ "Аско" на будівлю автозаправочної станції по вул. Микулинецька,40 в м. Тернополі та визнано право власності на вказану будівлю за Клепачем П.Є.
На підставі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, суди дійшли висновку про відмову у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Тернопільської області від 09.04.2012.
Переглядаючи оскаржувану постанову суду у касаційному порядку, колегія суддів зазначає наступне.
Сервисы для юристов