Постанова ВГСУ від 19.04.2017 року у справі №922/2724/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2017 року Справа № 922/2724/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенка Г.П.- головуючого (доповідача), Кравчука Г.А., Дроботової Т.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "КСТ Груп Україна" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 17.01.2017у справі№922/2724/16 Господарського суду Харківської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "КСТ Груп Україна"доПриватного підприємства "Азфаутд"простягнення 162240,00 грн.У судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: Гороховська А.О. (представник за дов. від 02.11.2016);

від відповідача: не з'явилися;

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "КСТ Груп Україна" (надалі - ТОВ "КСТ ГРУП Україна", позивач) звернулось до суду з позовною заявою у якій просило стягнути з Приватного підприємства "АЗФАУТД" (надалі - відповідач) заборгованість за надані послуги з експедирування вантажу за кордон України (залізничного тарифу, додаткового збору, інших платежів при перевезенні вантажів по території України та інших держав) в сумі 162 240,00 грн. В обґрунтування позовних вимог заявник посилався на договір № 163-ЗТЕ від 23.07.2015 року на транспортно - експедиторське обслуговування експортно-імпортних і транзитних вантажів та заявку на перевезення від 23.07.2015.

Рішенням господарського суду Харківської області від 27.10.2016 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства "Азфаутд" на користь ТОВ "КСТ Груп Україна" суму основного боргу 8 770,00 грн. за перевезення вантажу по території України. В іншій частині відмовлено у зв'язку з недоведеністю вимог. Суд визнав, що укладений між сторонами договір № 163-ЗТЕ від 23.07.2015 року, є рамковим договором, укладеним з метою багаторазового застосування, який містить загальні умови надання послуг транспортного експедирування. Оскільки відповідно до умов договору свої зобов'язання за договором експедитор починає виконувати лише після укладення договору на надання послуг експедирування, вказаних у конкретній заявці, виставленій щодо окремого зобов'язання та певної партії вантажу, суд визнав заявку на перевезення від 23.07.2015 окремим договором транспортного експедирування на визначену партію товару. При цьому суд визнав договір надання експедиторських послуг на визначену партію вантажу - заявку № б/н від 17.11.2015 року, неукладеним, оскільки сторони не досягли згоди щодо істотних умов договору у формі та порядку, передбаченому договором транспортного експедирування. При цьому суд задовольнив, як обгрунтовані, вимоги у сумі 8 770,00 грн. за перевезення вантажу по території України на виконання позивачем вказаної заявки від 23.07.2015.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.01.2017 року господарського суду Харківської області від 25.10.2016 залишено без змін з тих же підстав.

ТОВ "КСТ Груп Україна" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Скаржник, посилаючись на приписи ст.9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", ст. 929 Цивільного кодексу України, зазначає, що суди не в повному обсязі з'ясували обставини справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, неправильно та неповно дослідили докази, що призвело до невідповідності висновків судів дійсним обставинам справи.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваних судових актів, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, враховуючи наступне.

При розгляді спору суди встановили, що 23.07.2015 року між ТОВ "КСТ Груп Україна" (експедитор - позивач у справі) та ПП "Азфаутд" (замовник - відповідач у справі) укладено договір транспортно-експедиторського обслуговування експортно-імпортних і транзитних вантажів № 163-ЗТЕ, відповідно до умов якого експедитор зобов'язується за плату виконати або організувати виконання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу залізничним транспортом.

Пунктом 2.1.1 договору визначено, що Експедитор на підставі письмового запиту (пропозиції) про перевезення вантажу, надісланого "Замовником" за допомогою факсимільного зв'язку (електронною поштою), погоджує із "Замовником" маршрут і умови перевезення вантажу.

Також судами було встановлено і те, що 17.11.2015 року сформовано заявку на перевезення 1 вагону лісоматеріалів, код вантажу по ЕТСНГ 081135 за маршрутом: Голубичи (Україна) - Дашогуз (Туркменістан).

Предметом даного господарського спору є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості з оплати вартості наданих останньому послуг з експедирування товару за заявкою від 17.11.2015 до договору № 163-ЗТЕ від 23.07.2015.

Тобто, до кола доведення позовних вимог у цій справі входить встановлення того: чи мала місце угода між сторонами спору щодо організації позивачем послуг з перевезення товару; чи мало місце надання позивачем таких послуг з експедирування відповідачеві; в якій мірі виконана угода сторонами; чи доставлений товар за місцем призначення; яка вартість таких послуг та яка їх частина залишилась несплаченою відповідачем.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди визнали, що договір надання експедиторських послуг на визначену партію вантажу (заявка № б/н від 17.11.2015 року) є неукладеним, оскільки сторони не досягли згоди щодо істотних умов договору у формі та порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, зокрема щодо вартості таких послуг.

При цьому, суди одночасно стягнули з відповідача понесені позивачем у зв'язку з виконанням заявки № б/н від 17.11.2015 року витрати на оплату послуг Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" в сумі 8770,00 грн.

Такі висновки суд касаційної інстанції визнає передчасними та суперечливими.

Згідно зі ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

За змістом ст.931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Відтак, дійсно, оплата винагороди експедитора є одним з найосновніших обов'язків клієнта. Сторони договору наділені відносною свободою щодо визначення її розміру, оскільки останній може визначатися законом.

У тих випадках, коли розмір плати не встановлюється у договорі, клієнт сплачує експедитору розумну плату. При цьому розумний розмір плати має встановлюватися з урахуванням вимог ч. 4 ст. 632 Цивільного кодексу України, за якою ціна визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні послуги в момент укладення договору, якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена з його умов. Тобто доказом "розумності" розміру винагороди експедитора можуть виступати інші аналогічні положення договорів транспортного експедирування, в яких встановлено розмір оплати.