Постанова ВГСУ від 19.03.2015 року у справі №908/3578/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2015 року Справа № 908/3578/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дерепи В.І. - головуючого, Грека Б.М., Кривди Д.С. (доповідача),за участю представників від:позивачаЛісовська О.С., представник,відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином),розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжоілгруп"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 21.01.2015у справі№908/3578/14 Господарського суду Запорізької областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжоілгруп"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Невіс"простягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Запоріжоілгруп" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Невіс" 162561,05 грн основного боргу з урахуванням індексу інфляції (144141,10 грн - основний борг, 18419,95 грн - інфляційні), 14820,86 грн пені, 2168,04 грн 3% річних, 14414,11 грн штрафу, всього 193364,06 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 13.11.2014 (суддя Топчій О.А.) позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Невіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжоілгруп" основну заборгованість в розмірі 144141,10 грн, штраф в розмірі 14414,11 грн, 3 % річних в сумі 2168,04 грн, інфляційні витрати в розмірі 18419,95 грн та 3582,86 грн судового збору; в іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що в матеріалах справи наявні докази, які підтверджують факт поставки товару на суму 645984,60 грн, тоді як відповідач лише частково сплатив за отриманий ним товар.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.01.2015 (судді: Черленяк М.І. - головуючий, Ільїн О.В., Хачатрян В.С.) рішення Господарського суду Запорізької області від 13.11.2014 у справі №908/3578/14 скасовано; прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.

Скасовуючи рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що сторони фактичними та юридичними діями підтвердили виникнення та повне виконання умов договору купівлі-продажу на загальну суму 1553901 грн, яку відповідач оплатив.

Не погоджуючись з постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову скасувати, а рішення Господарського суду Запорізької області від 13.11.2014 - залишити в силі. Касаційну скаргу мотивовано доводами про порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановили суди попередніх інстанцій, 08.11.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Запоріжоілгруп" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Невіс" (покупець) було укладено договір поставки № НЗОГ-081112 (далі за текстом - договір), за умовами п.1.1 якого постачальник зобов'язується передати в погоджені строки, а покупець прийняти і оплатити на умовах, викладених в договорі, паливо-мастильні матеріали, іменовані далі за текстом - "товар", найменування, кількість, ціна яких вказується в накладних документах на товар, які оформлюються на кожну окрему партію товару.

Згідно з п.2.2 договору постачання товару підтверджується видатковими накладними на товар, які підписані представниками обох сторін.

Сторони погоджують, що відвантаження партії товару, що поставляється згідно умов цього договору та видача відповідних документів на товар здійснюється постачальником на підставі належним чином оформленої довіреності на отримання партії товару. У випадку, якщо у уповноваженого представника покупця будуть відсутні довіреність та документ, який встановлює його особу, постачальник залишає за собою право не відвантажувати замовлену та оплачену партію товару. При цьому штрафні санкції до постачальника застосовуватись не будуть (п.2.10 договору).

За умовами п.3.1 договору загальна ціна цього договору визначається кількістю отриманого та оплаченого товару покупцем протягом всього строку дії договору. Вартість кожної окремої партії товару визначається постачальником в рахунках-фактурах та видаткових накладних.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що оплата за товар покупцем проводиться на протязі 10 календарних днів з дати поставки товару. Платіжні документи за цим договором оформлюються згідно умов чинного законодавства України, з дотриманням усіх вимог, які зазвичай ставляться до змісту і форми таких документів, з обов'язковим зазначенням номеру та дати укладання договору, згідно з яким здійснюється перерахування грошових коштів.

Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів банківською установою на банківський рахунок постачальника (п.3.4. договору).

Договір набирає чинності з дати його укладення та діє до 31 грудня 2013 року, а в частині розрахунків до їх повного проведення (п.6.1).

В обґрунтування заявлених у даній справі позовних вимог позивач посилався на те, що за період з 14.05.2013 по 22.07.2013 ним поставлено відповідачу товар на загальну суму 645984,60 грн, що підтверджується доданими до позовної заяви специфікаціями, видатковими накладними та товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів. Проте, в порушення своїх договірних зобов'язань, відповідач за отриманий товар розрахувався частково, у зв'язку з чим утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 144141,10 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, вказав на їх обґрунтованість. Судове рішення мотивовано тим, що відповідно до ст.ст.525, 629 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з правовою позицією місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.