Постанова ВГСУ від 19.03.2014 року у справі №901/2490/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2014 року Справа № 901/2490/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючого (доповідач), Нєсвєтової Н.М., Студенця В.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постанову та на рішенняСевастопольського апеляційного господарського суду від 15.01.2014 року господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.09.2013 рокуу справі господарського судуАвтономної Республіки Кримза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кримгаз"простягнення 3 676 126,10 грн.в засіданні взяли участь представники:

- позивача:Чеботарьова І.Г.,- відповідача:не з"явився

ВСТАНОВИВ:

У липні 2013 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" про стягнення 1594213,65 грн. пені, 1678472,04 грн. - 7% штрафу, 84597,69 грн. інфляційних втрат, 318842,73 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовано несвоєчасним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати поставленого позивачем природного газу за договором купівлі - продажу природного газу № 033-ПР від 30.03.2012 року.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.09.2013 року позов задоволено частково. Стягнуто на користь позивача 47956,34 грн. інфляційних втрат, 247073,47 грн. 3% річних, 1257865,37 грн. пені, 1000000,00 штрафу та 60493,77 грн. судового збору. В частині стягнення 36641,35 грн. інфляційних втрат, 71769,26 грн. 3% річних, 678472,04 грн. 7% штрафу та 336348,28 грн. пені у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.01.2014 року рішення місцевого господарського суду від 12.09.2013 року залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.01.2014 року та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.09.2013 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 7% річних штрафу у сумі 678472,04 грн. скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 30.03.2012 року між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та ПАТ по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" (покупець) був укладений договір № 033-ПР купівлі - продажу природного газу, відповідно до умов якого, продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах цього договору. Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації промисловим споживачам та іншим суб"єктам господарювання, які є кінцевими споживачами газу.

Згідно з п. 6.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами в порядку, встановленому у даному пункті. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п.6.2 договору).

Відповідно до п. 7.2 договору, у разі невиконання покупцем умов пунктів 6.1, 6.2 цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Пунктом 9.2 договору сторони погодили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором та поставив відповідачу у березні - жовтня 2012 року природний газ в обсязі 185 318,432 тис. куб.м. на загальну суму 712004932,76 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.

Проте, відповідач, в порушення приписів ст.ст. 525, 526 ЦК України оплатив вартість отриманого природного газу із порушенням строків, обумовлених п.6.2 договору.

У зв'язку із несвоєчасною оплатою, позивач на підставі ст. 625 ЦК України, ст. 549 ЦК України та п.7.2 договору нарахував відповідачу 84597,69 грн. інфляційних втрат, 318842,73 грн. - 3% річних, 1594213,65 грн. - пені та 1678472,04 грн. - штрафу, які суди попередніх інстанцій задовольнили частково, стягнувши 47956,34 грн. інфляційних втрат, 247073,47 грн. 3% річних, 1257865,37 грн. пені. Розмір 7% штрафу був зменшений судом та стягнутий у розмірі 1000000,00 грн.

Касаційна скарга стосується лише правомірності зменшення судами попередніх інстанції розміру штрафу, згідно із ст.83 ГПК України.

В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначає, що при розгляді даної справи суд дослідив лише ступінь виконання зобов'язання боржником, не виконавши при цьому вимоги закону щодо оцінки майнового стану сторін, які беруть участь у зобов'язанні та інших інтересів сторін, які заслуговують на увагу, що призвело до порушення ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України.

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчисляється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України, встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Аналогічне положення міститься і в ст. 233 ГК України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

За переконанням колегії суддів, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.