ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 163/790/24
провадження № 51-1825 км 24
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Любомльського районного суду Волинської області від 25 лютого 2025 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 24 червня 2025 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024035560000004, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця і жителя АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 27 і частиною третьою статті 358, частиною четвертою статті 358 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Обставини справи
Любомльський районний суд Волинської області вироком від 25 лютого 2025 року ОСОБА_7 визнав винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 27 і частиною третьою статті 358, частиною четвертою статті 358 КК, і призначив йому покарання: за частиною п`ятою статті 27 і частиною третьою статті 358 КК у виді обмеження волі на строк 2 роки 4 місяці; за частиною четвертою статті 358 КК у виді пробаційного нагляду на строк 1 рік.
На підставі частини першої статті 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначив покарання у видіобмеження волі на строк 2 роки 4 місяці.
Згідно зі статтею 75 КК звільнив ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки і поклав на нього обов`язки, передбачені статтею 76 КК.
За обставин, детально викладених у вироку, ОСОБА_7 визнано винуватиму тому, що він, будучи особою призовного віку, яка підлягає мобілізації та не має права перетинати державний кордон України під час дії запровадженого воєнного стану, переслідуючи мету виїзду за межі території України, на початку жовтня 2023 року за місцем свого проживання, а саме в будинку АДРЕСА_1 , через месенджер «Телеграм» вступив у змову з не встановленою досудовим розслідуванням особою та домовився про виготовлення на своє ім`я документів, які надають право безперешкодного перетину державного кордону України. Із цією метою, діючи за попередньою змовою в групі осіб із не встановленою досудовим розслідуванням особою, як пособник у виготовленні підроблених документів, ОСОБА_7 надав цій особі свій паспорт громадянина України у формі ID-картки та дав себе сфотографувати для подальшого використання фотознімку під час виготовлення підроблених документів. Невстановлена особа, діючи за попередньою змовою, використовуючи персональні дані ОСОБА_7 , у не встановлений досудовим розслідуванням час та місці за допомогою комп`ютерної техніки виготовила на ім`я ОСОБА_7 : наказ від 04 січня 2024 року № 505-в і розпорядження від 04 січня 2024 року № 506-в, в які внесла недостовірні відомості про службове відрядження ОСОБА_7 до м. Хелму (Польща) строком на три дні з 08 по 11 січня 2024 року, які завірила відтиском печатки «Україна Білогородська сільська рада Бучанського району Київської області ідентифікаційний код 43981456», підробивши підпис сільського голови; підроблене посвідчення від 21 квітня 2022 року № БСР 306, в яке внесла недостовірні відомості про те, що ОСОБА_7 дійсно є спеціалістом II категорії відділу по забезпеченню діяльності Білогородської сільської ради, яке завірила відтиском печатки «Україна Білогородська сільська рада Бучанського району Київської області ідентифікаційний код 43981456», підробивши підпис керівника; підроблене тимчасове посвідчення військовозобов`язаного від 13 травня 2021 року № КР КСВ/13/637/21 на ім`я ОСОБА_7 , в яке вклеїла фотокартку останнього та внесла недостовірні відомості про визнання його непридатним до військової служби в мирний час й обмежено придатним у воєнний час, та завірила його відтисками печатки « ІНФОРМАЦІЯ_2 Код НОМЕР_1 », підробивши підпис керівника вказаної установи; підроблене посвідчення від 28 липня 2023 року № БСР 306 про відстрочку ОСОБА_7 , в яке внесла недостовірні відомості про те, що останньому надано відстрочку від призову на військову службу на період мобілізації та воєнний час на шість місяців з дня оголошення мобілізації, яке завірила відтисками печатки « ІНФОРМАЦІЯ_3 Код НОМЕР_2 », підробивши підпис керівника вказаної установи.
Крім того, ОСОБА_7 09 січня 2024 року о 08:00 під час проходження прикордонного контролю, перебуваючи в пункті пропуску для міжнародного залізничного сполучення «Ягодин» Волинської митниці, що на вул. Призалізничній, 14 у с. Римачі Ковельського району Волинської області, умисно, з метою незаконного перетину державного кордону України, знаючи, що зазначені вище документи підроблені, надав їх як підставу для перетину кордону працівникам Державної прикордонної служби України, чим незаконно їх використав.
Волинський апеляційний суд ухвалою від 24 червня 2025 року апеляційну скаргу захисника залишив без задоволення, а вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_7 - без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати судові рішення стосовно ОСОБА_7 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На обґрунтування своїх вимог захисник вказує на те, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив стороні захисту в задоволенні клопотань про виклик експерта для роз`яснення висновку, про надання доручення органу досудового розслідування провести певні слідчі дії та про допит свідків, що, на його думку, є суттєвим порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Вважає, що пояснення ОСОБА_7 , надані 09 січня 2024 року, є недопустимим доказом на підставі пунктів 1 - 4 частини третьої статті 87 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), а оптичний носій інформації (диск) для лазерних систем зчитування, наданий ПрАТ «ВФ Україна», - неналежним доказом.
Зазначає, що місцевий суд безпідставно відніс до обставини, що обтяжує покарання, вчинення злочину з використанням умов воєнного стану, оскільки не доведено, що обвинувачений вчинив ці злочини, використовуючи такий стан. При цьому посилається на правову позицію, викладену в постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 24 січня 2024 року (справа № 346/1286/23).
Захисник вказує на те, що апеляційний розгляд здійснювався формально, без з`ясування належним чином усіх обставин, необхідних для перевірки доводів апеляційної скарги сторони захисту, а тому ухвалу апеляційного суду не можна визнати законною, обґрунтованою і вмотивованою. Вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370, 404, 419 КПК. Крім того, на думку захисника, апеляційний суд, порушуючи приписи статей 95, 23, частини третьої статті 404 КПК, безпідставно не дослідив повторно доказів та не допитав свідка ОСОБА_8 , що суперечить висновку об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 03 квітня 2023 року (справа № 537/984/20).
Позиції учасників судового провадження
Сервисы для юристов