Постанова ВГСУ від 19.02.2015 року у справі №910/11980/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2015 року Справа № 910/11980/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенка Г.П. - головуючого, Прокопанич Г.К., Шаргала В.І.розглянувши матеріали касаційної скарги публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 08.12.2014у справігосподарського суду м. Києваза позовомпублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" докомунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району міста Києва "Липкижитлосервіс"простягнення 587 168,31 грн. за участю представників:

позивача:

відповідача:

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району міста Києва "Липкижитлосервіс" про стягнення 587 168, 31 грн., з яких: основна заборгованість у розмірі 518 117,87 грн., пеня у розмірі 35 305,42 грн., інфляційні втрати у розмірі 778,05 грн., 3% річних у розмірі 7 061,08 грн. та штраф у розмірі 25 905,89 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 04.10.2013 у справі № 910/11980/13 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 18 517,84 грн., пеню у розмірі 7 250,97 грн., 3% річних у розмірі 1 450,19 грн., інфляційні витрати у розмірі 242,86 грн., штраф у розмірі 925,89 грн.; в іншій частині позову - відмовлено.

Вказане рішення суду мотивоване тим, що позивачем безпідставно включено до суми основного боргу заборгованість за надані послуги з постачання питної води для підігріву стосовно теплових пунктів (бойлерів), які не перебувають на балансі відповідача. При цьому, суд у рішенні також зазначив, що нарахування заборгованості за надані послуги з постачання питної води для підігріву позивачем здійснено як стосовно теплових пунктів, що перебувають на балансі ПАТ "Київенерго", так і стосовно теплових пунктів, що перебувають на балансі відповідача без розмежування позивачем сум за такі послуги, у зв'язку з чим суд відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення боргу за поставлену для підігріву воду (як стосовно води, що надходила через бойлери ПАТ "Київенерго", так і тієї, що надходила через бойлери відповідача). При цьому, також відмовлено і у стягненні вартості стоків гарячого водопостачання.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2014 рішення господарського суду міста Києва від 04.10.2013 у справі № 910/11980/13 змінено, а саме викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції:

"1. Позов публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району міста Києва "Липкижитлосервіс" про стягнення 587 168,31 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва "Липкижитлосервіс" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 14/24 код ЄДРПОУ 05756837) на користь публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, код ЄДРПОУ 03327664) 311 927 грн. 10 коп. основної заборгованості, 13 350 грн. 54 коп. пені, 2 670 грн. 10 коп. 3% річних, 351 грн. 62 коп. інфляційних, 15 596 грн. 35 коп. штрафу, а також 6 878 грн. 08 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.".

Вказана постанова суду апеляційної інстанції мотивована неналежним виконанням відповідачем умов договору від 15.03.2004 № 03970/2-06 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі з посиланням на норми права.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить її скасувати в частині відмови в стягненні з відповідача на користь позивача у даній справі 206 190, 77 грн. основного боргу, 21 954, 88 грн. пені, 4 390, 98 грн. 3% річних, 426, 43 грн. інфляційних втрат, 10 309, 54 грн. штрафу та прийняти в цій частині нове рішення, яким позивні вимоги в цій частині задовольнити, мотивуючи скаргу тим, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Зокрема як зазначається скаржником в касаційній скарзі: - судом апеляційної інстанції невірно встановлено зміст правовідносин між сторонами спору, а саме, щодо постачання питної води для підігріву по тепловим пунктам, які перебувають на балансі ПАТ "Київенерго", невірно застосовано положення ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", п.3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190; - чинне законодавство України не передбачало обов'язку ПАТ "Київенерго" укладати договір на постачання питної води, яку б він використовував для виробництва послуг з централізованого гарячого водопостачання, а також законодавством не було надано ПАТ "АК "Київводоканал" права укладати договір з ПАТ "Київенерго" на водопостачання та водовідведення, так як, ПАТ "Київенерго" житловий фонд, який обслуговується відповідачем не передано в оперативне управління або господарське відання, а також на ПАТ "Київенерго" не було покладено обов'язок надання споживачам послуг з водопостачання та/або водовідведення на основі укладених договорів - цю функцію передано КП УЖГ Печерського району м. Києва "Липкижитлосервіс"; - суд апеляційної інстанції прийшов до хибного висновку щодо отримання ПАТ "Київенерго" грошових коштів з призначенням платежу "за холодну воду, яка йде на приготування гарячої води", хоча договором на постачання теплової енергії передбачено, що споживач забезпечує оплату коштів за фактично спожиту енергію, з чого слідує як зазначив скаржник, що суд апеляційної інстанції безпідставно звільнив відповідача від зобов'язання щодо оплати вартості спожитих ним послуг з постачання питної води для підігріву по тепловим пунктам, що перебувають на балансі ПАТ "Київенерго"; судом апеляційної інстанції порушено положення п.3 ч.1 ст. 84 ГПК України.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" (правонаступником якого є ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал"), як постачальником та комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Печерського району міста Києва "Липкижитлосервіс", як абонентом 15.03.2004 укладено договір № 03970/2-06 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі (надалі - договір).

Згідно предмету даного договору постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та на підставі пред'явленого абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізацій м. Києва приймати від нього стічні води у систему каналізацій м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва (в подальшому - місцеві правила приймання), а абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України №65 від 01.07.1994 зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 за №165/374 (в подальшому Правила користування), які втратили чинність 18.10.2008 у зв'язку з набуттям чинності Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України від 27.06.2008 № 190 (п.1.1 Договору).

Відповідно до п. 2.1.1 договору облік поставленої води та кількість поставленої води, кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у Постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об'єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом.

Кількість стічних вод визначається за показаннями лічильників стічних вод, або за кількістю стічних вод, що надходять з комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно показань лічильників води, або іншим способом визначення об'ємів стоків у відповідності до розділу 21 Правил користування та місцевих правил приймання (п. 2.1.4. договору).

Пунктами 2.2.1, 2.2.2, 2.2.4 договору передбачено, що постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента. За згодою постачальника оплата за надані послуги, може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України...; в разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Виходячи зі змісту укладеного між сторонами договору, останній за своєю природою є договором надання послуг, за умовами якого одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, перелік лічильників води по яким було здійснено фіксацію спожитих послуг з водопостачання та водовідведення в періоді з 01.05.2012 по 31.03.2013, а також акти про зняття показників з приладів обліку, платіжні вимоги-доручення на оплату послу з водопостачання, залучені до матеріалів справи і ними підтверджується факт виконання договору у вказаному періоді.

За даними позивача, сума боргу за спожиті з 01.05.2012 по 31.03.2013 послуги з постачання води та приймання стічних вод становить 518 117,87 грн.

З наданого позивачем суду розгорнутого розрахунку позовних вимог вбачається, що спірна заборгованість за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення за період з 01.05.2012 по 31.03.2013 у розмірі 518 117,87 грн. обліковується позивачем за кодами 6-84, 6-1574, 6-1575 (холодна питна вода) та 6-50084 (питна вода на підігрів).

При цьому, нарахування заборгованості за надані послуги з постачання питної води для підігріву за кодом 6-50084 позивачем здійснено як стосовно теплових пунктів, що перебувають на балансі ПАТ "Київенерго", так і стосовно теплових пунктів, що перебувають на балансі відповідача без розмежування позивачем сум за такі послуги.