ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 лютого 2014 року Справа № 915/1391/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М. - головуючого, Коваленка В.М. (доповідач у справі), Короткевича О.Є.,розглянувши касаційну скаргупублічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк", м. Донецьк (м. Миколаїв)на ухвалувід 02.12.2013 р. Одеського апеляційного господарського судуу справі№ 915/1391/13 господарського суду Миколаївської областіза заявою публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк", м. Київ (м. Миколаїв)до боржникатовариства з обмеженою відповідальністю "КІВІТ", м. Миколаївпровизнання банкрутомрозпорядник майна арбітражний керуючий Шахов В.А.
в судовому засіданні взяв участь представник:
ПАТ "Перший український міжнародний банк"Шматко В.О., довір.,
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 29.10.2013 року (суддя - О.В. Ткаченко) порушено провадження у справі № 915/1391/13 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "КІВІТ" (далі-Боржник, Товариство) за заявою публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" (далі-Кредитор, ПАТ "ВТБ Банк") в порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), введений мораторій на задоволення вимог кредиторів, призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Шахова В.А. та справу призначено до розгляду в судовому засіданні тощо. При цьому також визнано кредиторські вимоги ініціюючого кредитора до Боржника в сумі 40 512 179 грн. 99 коп.
Не погодившись із цією ухвалою суду, публічне акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк" (далі- ПАТ "ПУМБ") звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду Миколаївської області від 29.10.2013 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у порушенні провадження у справі про банкрутство та повернути подану заяву та додані до неї документи ПАТ "ВТБ Банк".
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 02.12.2013 року (головуючий суддя - Аленін О.Ю., судді: Жеков В.І., Сидоренко М.В.) припинено апеляційне провадження з перегляду ухвали господарського суду Миколаївської області від 29.10.2013 року за скаргою ПАТ "ПУМБ".
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням апеляційного суду, публічне акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 02.12.2013 року та повернути справу до апеляційного суду для подальшого розгляду апеляційної скарги.
Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема ст. 17 Закону України "Про іпотеку", ст. 23 Закону про банкрутство, ст.ст. 554, 559, 589, 593, 609 Цивільного кодексу України, а також норм процесуального права, зокрема ст.ст. 1, 80, 91, 93 ГПК України.
Заслухавши пояснення представника скаржника, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Так, нормами ч. 1 ст. 91 ГПК України передбачено право на апеляційне оскарження судового рішення, що не набрало законної сили особою, яка не брала участі у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки.
Нормами ч. 6 ст. 106 цього ж кодексу встановлено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, передбачені цим Кодексом та Законом про банкрутство.
Провадження у справах про банкрутство здійснюється в порядку, передбаченому ГПК України, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.
Учасниками провадження у справі про банкрутство, згідно зі ст. 1 Закону про банкрутство, є сторони (конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут)), забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.
Як вбачається з апеляційної скарги, заявник визначає себе кредитором Боржника, в забезпечення вимог до якого за укладеним з ним кредитним договором Банком також були укладені договори забезпечення з третіми особами - майновими поручителями, щодо деяких з яких порушено та також здійснюється провадження у справі про банкрутство, а з деякими тривають інші судові провадження.
Між тим, стаття 1 Закону про банкрутство передбачає, що кредитор - це юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).
При цьому, суд касаційної інстанції, виходячи з положень ч. 2 ст. 41, 22, 91 ГПК України та норм ст. 1 Закону про банкрутство, зазначає, що правовий статус особи, як такої, що має кредиторські вимоги до боржника у справі про банкрутство відрізняється, в залежності від стадії провадження у справі про банкрутство, від процесуального статусу цієї ж особи, як сторони або учасника провадження у справі про банкрутство, що має та користується відповідними процесуальними правами, визначеними, зокрема, нормами ст.ст. 22, 91, 106 ГПК України.
Так, відповідно до норм ч. 15 ст. 16, ст.ст. 23, 24, 25 Закону про банкрутство у справі про банкрутство, що здійснюється за загальною процедурою, особа, яка має до боржника кредиторські вимоги, та не є ініціюючим кредитором у справі, набуває саме процесуального статусу кредитора - сторони та учасника провадження у справі про банкрутство після звернення із заявою із кредиторськими вимогами у справі про банкрутство, розгляду такої заяви судом та визнання його вимог до боржника господарським судом та прийняття відповідної ухвали.
Згідно оскаржуваної в апеляційному порядку ухвали провадження у справі знаходиться на стадії виявлення кредиторів, наступного формування реєстру вимог кредиторів та призначення справи у попередньому засіданні. Тобто вимоги осіб, що мають кредиторські вимоги до Боржника, у тому числі і ті, що забезпечені заставою майна третіх осіб (майнових поручителів), як стверджує ПАТ "ПУМБ", не розглядались ні розпорядником майна, ні Боржником, ні господарським судом згідно вимог ст.ст. 23-25 Закону про банкрутство, а реєстр вимог кредиторів взагалі не формувався, оскільки оскаржуваною ухвалою першої інстанції цей обов'язок на розпорядника майна був тільки-но покладений. Вказаний висновок підтверджується нормами частин 5, 6 ст. 23 Закону про банкрутство, відповідно до приписів яких обов'язок розпорядника майна розглянути та включити до реєстру вимог кредиторів вимоги, виникає у нього після порушення провадження у справі про банкрутство та закінчення строку від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство, що здійснюється також після винесення судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство.
Отже, враховуючи викладені обставини та аналіз норм законодавства -щодо порядку визначення та визнання кредитором у справі про банкрутство, передбачений ст.ст. 1, 16, 23, 24, 25 Закону про банкрутство, касаційна інстанція вважає правомірним висновок суду апеляційної інстанції, що ПАТ "ПУМБ" не набув саме процесуального статусу кредитора - сторони та учасника провадження у справі про банкрутство Боржника, що має право на апеляційне оскарження прийнятої у даній справі ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство, а тому цей банк не мав права подавати апеляційну скаргу на вказану ухвалу суду першої інстанції в порядку, передбаченому положеннями нормами ст. 91 та частини 6 ст. 106 ГПК України, а також визнає правомірним застосування апеляційним судом положень ст. 80 ГПК України та припинення апеляційного провадження.
До того ж, враховуючи передбачене наведеними вище нормами Закону про банкрутство право кредитора після здійснення публікації оголошення про порушення справи про банкрутство звернутись із заявою із кредиторськими вимогами до Боржника, колегія суддів вважає, що факт винесення оскаржуваної ухвали місцевого суду не стосується прав та обов'язків ПАТ "ПУМБ" та не порушує його права та охоронювані законом інтереси.
За таких обставин справи, доводи касаційної скарги публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, тому оскаржувана ухвала цього суду підлягає залишенню без змін, як така, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.
З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 16, 23, 24, 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст.ст. 41, 22, 80, 91, 106, 1115, 1117, 1119 - 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" залишити без задоволення.
Сервисы для юристов