ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 лютого 2014 року Справа № 913/2194/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С.- головуючого, Волковицької Н.О., Сибіги О.М.перевіривши матеріали касаційної скаргидержавного підприємства "Дарницький вагоноремонтний завод"на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.12.2013у справігосподарського суду Луганської областіза позовомдержавного підприємства "Дарницький вагоноремонтний завод"додержавного підприємства "Луганськвугілля"простягнення 619416, 00 грн.в судовому засіданні взяли участь представники:від позивача:Ляшенко Н.С. - дов. №3349 від 25.12.2013;від відповідача:Бугайов А.В. - дов. №03/5-605 від 30.12.2013;
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 14.10.2013 господарського суду Луганської області (суддя Василенко Т.А.) відмовлено в задоволені позовних вимог щодо стягнення з ДП "Луганськвугілля" 619416, 00 грн.
Постановою від 04.12.2013 Донецького апеляційного господарського суду (судді: Бойченко К.І. - головуючий, Діброва Г.І., Шевкова Т.А.) рішення від 14.10.2013 господарського суду Луганської області залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що позивач не надав належних доказів на підтвердження позовних вимог.
Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції ДП "Дарницький вагоноремонтний завод" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить її скасувати, посилаючись на те, що судом апеляційної інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст.1187, 1192 Цивільного кодексу України, п.24 Правил користування вагонами та контейнерами; ст.ст.107-1111 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним у задоволенні касаційну скаргу задовольнити частково.
Господарськими судами встановлено, що 27.06.2012 ДП "Дарницький вагоноремонтний завод" (довіритель) та ДП "Донецька залізниця" (комерційний агент) уклали агентський договір № Д/М-1203/НЮ-ДОХ. Відповідно до умов договору комерційний агент за агентську винагороду зобов'язується надати довірителю послуги зі сприяння у вчиненні від імені та за рахунок довірителя укладення договору від імені довірителя про надання послуг з проведення розрахунків за користування власними вагонами довірителя на під'їзних коліях та коліях загального користування, в тому числі за час затримки з вини вантажовласника на станціях призначення чи на підходах до них клієнтами (вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками або користувачами під'їзних колій, портами, організаціями, установами, експедиторами, тощо).
На виконання вищевказаного договору, 12.09.2012 ДП "Донецька залізниця" та ДП "Луганськвугілля" уклали договір №218/05 про надання послуг з проведення розрахунків за користування власними вагонами.
14.12.2012 локомотив, що належить на праві власності ВП "Луганськвантажтранс" ДП "Луганськвугілля" серії ТГМ 6А № 985 з піввагонами, що належать на праві господарського відання ДП "Укрспецвагон" та ДП "Дарницький вагоноремонтний завод", завантажені вугіллям, втратив контроль управління гальмами у зв'язку з чим було втрачено управління з вагонами та відбулося зіткнення з потягом, що спричинило схід з колії локомотиву серії ТГМ 6А №985 в наслідок чого було пошкоджено піввагони №№ 60616976, 67358218, 67703603 до стану списання та виключення їх з інвентарного парку.
Згідно наказу ДП "Донецька залізниця" №565 від 14.10.2011 та актів приймання передачі основних засобів зазначені вагони знаходяться на балансі ДП "Дарницький вагоноремонтний завод". За результатами пошкодження вагонів складено акти форми ВУ-25м від 26.12.2012: акт №6 - вагону №60616976, акт №7 - вагону №67358218, акт №10 - вагону №67703603.
Господарськими судами встановлено, що вищевказані акти №№6,7 та 10 про пошкодження вагону ревізором із безпеки руху поїздів та автотранспорту у вагонному господарстві ревізорської дільниці не підписані, та в кожному з них лише констатовано той факт, що відповідний спірний вагон підлягає вилученню з інвентарного парку.
За наслідками аварії 17.02.2012 відбулось засідання комісії з розслідування обставин та причин сходу вагонів 14.02.2012 на колії №2, що належить ВП "Луганськвантажтранс" ДП "Луганськвугілля", результати якої викладено у протоколі.
Пунктом 12 Правил користування вагонами та контейнерами передбачено, що загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника.
Облік часу знаходження вагонів №№67358218, 60616976 та 67703603 на залізничній під'їзній колії відповідача здійснювався станцією Славяносербск за відомостями плати за користування вищевказаними вагонами, які підписані відповідачем.
Пунктами 22 та 24 Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 за №113, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 15.03.1999 за №165/34586, встановлено, що сума збитків за пошкодження вагона складається з: витрат на транспортування пошкодженого вагона від місця пошкодження до місця його ремонту в розмірі провізної плати, визначеної відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 15.11.99 N 551, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.99 за N 828/4121, з урахуванням коригувальних коефіцієнтів, що діють на момент транспортування; вартості ремонту пошкодженого вагона з урахуванням вартості втрачених та (або) пошкоджених частин; витрат на перевантаження вантажу з пошкодженого вагона, якщо його неможливо відремонтувати в навантаженому стані, які визначаються за калькуляцією вартості робіт, що надається разом з розрахунком збитків; плати за користування вагоном за нормативний час перебування пошкодженого вагона в деповському, капітальному ремонті або технічному обслуговуванні з відчепленням (додаток 9), визначеної за ставками плати за користування вагонами згідно з пунктом 14 цих Правил.
У разі втрати або пошкодження вагона до стану, що не підлягає ремонту, винна сторона зобов'язана надати відповідний вагон. У разі відсутності у винної сторони відповідного вагона вона зобов'язана відшкодувати його вартість, визначену згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 за №116 "Про затвердження Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей".
Відмовляючи в задоволені позовних вимог господарські суди дійшли висновку, що вагони пошкоджені, але позивачем їх відновлювальний ремонт не здійснювався. Вагони знаходяться на території відповідача і останній сплачує плату за їх користування, однак в судових рішеннях відсутні посилання на докази такої оплати. Господарські суди послалися на рахунок неодержаного прибутку (арк. справи 230), який не є доказом сплати відповідачем плати за користування вагонами.
Касаційна інстанція вважає порушенням ст. 43 Господарського процесуального кодексу України у недосліджені судами обставин повідомлення відповідачем позивача про час повернення вагонів у відповідності до умов договору про надання послуг з проведення розрахунків за користування власними вагонами, з метою визначення моменту пред'явлення вагонів відповідачем для перевезення їх в ремонт, або списання, дійсних обставин затримки вагонів з посиланням на матеріали справи.
За твердженням позивача вагони не підлягають ремонту та виключаються з інвентарного парку, однак господарськими судами це залишено поза увагою і належної оцінки, з призначенням при необхідності судової експертизи, не надано.
Неповне з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для справи, дає підстави для скасування ухвалених у справі судових рішень та передачі справи на новий розгляд.
Зважаючи на те, що відповідно зі ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, які підлягають застосуванню до даних правовідносин.
При новому розгляді справи принагідно повно та всебічно вияснити всі обставини справи, дати їм належну правову оцінку та постановити законне та обґрунтоване рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 1115, п.3 ст. 1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ :
Сервисы для юристов