Постанова ВГСУ від 19.01.2015 року у справі №910/10515/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2015 року Справа № 910/10515/14

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Унікомбанк"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 20.11.2014 р. (головуючий суддя Отрюх Б.В., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.)на рішенняГосподарського суду міста Києва від 11.09.2014 р. (суддя Стасюк С.В.)у справі№ 910/10515/14 Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Унікомбанк"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімзбут",третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна",провизнання недійсним договорів,за участю представників:позивачаВітів М.Б., відповідачаПавленко А.А.,третьої особине з'явились,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.09.2014 р. у справі №910/10515/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2014 р., в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з даними судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду і постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а справу передати на новий розгляд до місцевого суду.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема положення ст.ст. 16, 230 ЦК України, ст. 20 ГК України, ст.ст. 4-3, 22, 33, 77, 87 ГПК України.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між Публічним акціонерним товариством "Унікомбанк" (гарант) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохімзбут" (принципал) було укладено договір про надання банківської гарантії № БГ-05/2013 від 19.02.2013 р. (далі - Договір № БГ-05/2013) та договір про надання банківської гарантії № БГ-08/2013 від 26.04.2013 р. (далі - Договір № БГ-08/2013).

Відповідно до пункту 2.1 Договору № БГ-05/2013 та Договору №БГ-08/2013 гарант у забезпечення належного виконання принципалом своїх зобов'язань перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна" (далі - бенефіціар) зобов'язується протягом двох робочих днів з дати виконання принципалом умов пунктів 2.2, 4.1.1, 5.1.1 цього договору надати бенефіціару банківську гарантію (далі - гарантія).

Пунктом 3.2 Договору № БГ-05/2013 та Договору № БГ-08/2013 сторони погодили, що гарантією за цим договором забезпечено виконання принципалом зобов'язань, які виникають за договором постачання нафтопродуктів № 521-2012 від 29.10.2012 р., із змінами та доповненнями, укладеним між принципалом та бенефіціаром (далі - договір постачання), зокрема: якщо принципал як покупець за договором постачання не виконав своїх зобов'язань і не здійснив оплату за товар на підставі виставленого бенефіціаром як постачальником за договором постачання рахунку для сплати та/або на умовах додаткових угод до договору постачання.

Відповідно до пункту 3.5 вказаних договорів строк дії гарантії встановлено до 31.12.2013 р.

Згідно з пунктом 4.1.1 Договору № БГ-05/2013 та Договору №БГ-08/2013 принципал зобов'язаний надати гаранту належним чином завірену копію договору постачання та, у разі укладення до нього змін, копії всіх додаткових угод до договору постачання.

Відповідно до пункту 4.1.2 Договору № БГ-05/2013 та Договору №БГ-08/2013 принципал зобов'язаний протягом 3 робочих днів після проведення розрахунків за договором постачання надати гаранту довідку про проведення розрахунків (акт звірки) та копії відповідних документів про постачання товару та сплату за товар на користь бенефіціара.

Згідно з пунктом 4.1.7 Договору № БГ-05/2013 та договору №БГ-08/2013 принципал зобов'язаний в строк з 01.03.2013 р. здійснювати сплату за договором постачання з поточного рахунку в ПАТ "УНІКОМБАНК".

Згідно з пунктом 4.1.8 Договору № БГ-05/2013 та договору №БГ-08/2013 принципал зобов'язаний не здійснювати порушень строків сплати за договором постачання.

Пунктом 4.1.10.1 Договору № БГ-05/2013 та договору №БГ-08/2013 передбачено, що принципал зобов'язаний надавати гаранту належним чином посвідчені фінансову звітність, складену відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, затверджених відповідними наказами Міністерства фінансів України, та за наявності відмітки органів статистики про її прийняття в строк до 25 числа місяця, наступного за звітним кварталом - для звітності за перший, другий, третій квартал, до 25 лютого - для звітності за попередній рік.

Пунктом 4.1.10.2 Договору № БГ-05/2013 та Договору №БГ-08/2013 передбачено, що принципал зобов'язаний надавати гаранту банківські довідки про надходження грошових коштів на поточні і вкладні (депозитні) рахунки принципала в інших банківських установах за попередній звітний квартал в строк до 10 числа місяця, що йде за звітнім кварталом.

Пунктом 4.1.10.3 Договору № БГ-05/2013 та Договору №БГ-08/2013 передбачено, що принципал зобов'язаний надавати гаранту не менше 1 разу на квартал в строк до 10 числа місяця, що йде за звітнім кварталом - банківські довідки про наявність кредитної заборгованості в інших банківських установах або довідку принципала про відсутність такої заборгованості в інших банках.

Пунктом 4.1.10.4 Договору № БГ-05/2013 та Договору №БГ-08/2013 передбачено, що принципал зобов'язаний надавати гаранту щомісячно в строк до 10 числа звітного місяця довідку принципала з вичерпним переліком його поточних та вкладних (депозитних) рахунків станом на 1-ше число звітного місяця, сумою надходжень на ці рахунки за попередній звітній місяць та розшифровкою сум поповнення обігових коштів з одного власного рахунку на інший, сумою отриманих на такі рахунки кредитних коштів та коштів, отриманих від купівлі/продажу іноземної валюти. Інформація про загальну суму надходження коштів на рахунки принципала в обов'язковому порядку має співпадати з інформацією щоквартальних довідок банків, в яких такі рахунки відкриті.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає про невиконання відповідачем своїх зобов'язань, передбачених пунктами 4.1.1, 4.1.2, 4.1.7, 4.1.8, 4.1.10.2, 4.1.10.3, 4.1.10.4 (зокрема, щодо строків оплати, надання поточних звітів тощо), що стало підставою для звернення позивача до суду.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 215 ЦК України унормовано що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Судами встановлено, що умови оспорюваних договорів повністю відповідають та кореспондуються з вимогами чинного законодавства та погодженні сторонами під час їх підписання.

Статті 16 ЦК України та 20 ГК України містять перелік способів захисту особистих немайнових або майнового права та інтересів, якими є: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" № 11 від 29.05.2013 р., вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.