Постанова ВГСУ від 18.11.2015 року у справі №910/22861/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2015 року Справа № 910/22861/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Дунаєвської Н.Г.,суддів:Владимиренко С.В. - доповідач, Мележик Н.І.,розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Поляріс Компані"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 12.10.2015р.у справі№910/22861/15 господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"до Bodelmo Enterpraises Limitedза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Поляріс Компані"прозвернення стягнення на предмет іпотеки, визнання права власностіза участю представників:

позивача: Джаловян І.А., дов. №02-36/393 від 05.02.2015р.;

відповідача: не з'явились;

третьої особи: не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" звернулось до місцевого господарського суду з позовом до Bodelmo Enterpraises Limited про звернення стягнення на предмет іпотеки, визнання права власності.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.09.2015р.(суддя Головіна К.І.) позовну заяву ПАТ "Укрсоцбанк" до Bodelmo Enterpraises Limited, за участю третьої особи ТОВ"Поляріс компані" про звернення стягнення на предмет іпотеки, визнання права власності повернуто без розгляду на підставі п.4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2015р. у справі №910/22861/15 (колегія суддів у складі головуючого судді Лобань О.І., суддів Федорчук Р.В., Майданевич А.Г.) апеляційну скаргу ПАТ "Укрсоцбанк" на ухвалу господарського суду міста Києва від 03.09.2015р. по справі №910/22861/15 задоволено. Ухвалу господарського суду міста Києва від 03.09.2015р. скасовано, матеріали справи №910/22861/15 повернуто до господарського суду м. Києва для розгляду.

Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою апеляційного господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Поляріс Компані" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2015р. у справі №910/22861/15, справу передати до Київського апеляційного господарського суду на розгляд, зазначає, що судом апеляційної інстанції були порушені норми процесуального права та норми Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, оскільки відповідач не був належним чином повідомлений про час та місце засідання суду, справу розглянуто апеляційним господарським судом за відсутності відповідача.

ТОВ "Поляріс Компані" подало суду касаційної інстанції клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з службовим відрядженням її представника у м. Тернопіль, яке судом касаційної інстанції не задовольняється , враховуючи повноваження та межі перегляду судом касаційної інстанції визначені ст.ст. 1115 , 1117 Господарського процесуального кодексу України, а також строки здійснення касаційного провадження визначені ст. 1118 Господарським процесуальним кодексом України.

Позивачем подано до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу, в якому просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на неї, заслухавши пояснення присутнього представника позивача, перевіривши правильність застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом апеляційного перегляду у Київському апеляційному господарському суді була ухвала господарського суду міста Києва від 03.09.2015р. про повернення без розгляду позовної заяви Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до Bodelmo Enterpraises Limited про звернення стягнення на предмет іпотеки, визнання права власності, прийнята на підставі п.4 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з неподанням позивачем належного доказу сплати судового збору за подання даного позову. Сплачений судовий збір за платіжними дорученнями №0000283845 від 13.08.2015р. та №0000285795 від 25.08.2015р. на загальну суму 74298грн. не визнаними судом першої інстанції належними доказами його сплати у встановленому порядку та розмірі, оскільки крім максимально сплаченого судового збору за подання позову майнового характеру у сумі 73080 грн. позивач повинен був сплатити 1827 грн. (1,5 розміру мінімальної заробітної плати) - за заяву про вжиття заходів забезпечення позову, тоді як сплатив лише 1218 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2015р. було відновлено позивачу строк апеляційного оскарження, апеляційну скаргу прийнято до розгляду, справу призначено на 30.09.2015р. о 10 год. 45 хв. При здійсненні перегляду оспорюваної ухвали, в судовому засіданні 30.09.2015р. та 12.10.2015р. повноважний представник відповідача присутній не був, в судовому засіданні 12.10.2015р. був присутній ОСОБА_6 за довіреністю відповідача, дія якої закінчилась 18.10.2014р.

Здійснюючи апеляційний перегляд ухвали місцевого господарського суду від 03.09.2015р. зазначив, що з огляду на те, що участь відповідача в судовому засіданні 12.10.2015р. не визнавалась обов'язковою, в судовому засіданні присутній представник відповідача ОСОБА_6 строк дії довіреності якого закінчився, вирішення в судовому засіданні лише процесуального питання щодо законності повернення місцевим господарським судом заявленого ПАТ "Укрсоцбанк" позову, з огляду на стислість строків розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, встановив правильність визначення і сплати позивачем ставки судового збору при зверненні з позовною заявою з вимогами майнового характеру в розмірі 73080грн. та невірність обчислення та сплати позивачем судового збору за подану ним разом із позовом заяву про забезпечення позову (сплачено 1218грн., має бути сплачено 1827грн. (1,5 розміру мінімальної заробітної плати згідно п.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (станом на дату звернення з позовом), зазначив, що неправильне визначення ставки судового збору при зверненні до господарського суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову не є підставою для повернення позивачу позовної заяви та доданих до неї документів без розгляду, апеляційний господарський суд дійшов висновку про порушення судом першої інстанції процесуальних норм права стосовно повернення позовної заяви, скасував ухвалу місцевого господарського суду від 03.09.2015р. та направив матеріали справи до місцевого господарського суду для розгляду.

Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України оглянув наявні матеріали справи вважає, що оскаржувана постанова прийнята судом апеляційної інстанції з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Частиною 3 ст.4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо в міжнародних договорах України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Згідно п.2 ч.2 ст.11110 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду.

Відповідно до Закону України від 19.10.2010р. №2052-ІІІ "Про приєднання до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних та комерційних справах" з 26.11.2000р. для України набрала чинності Конвенція про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах (далі - Конвенція), яка згідно зі ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Відповідно до ст.1 Конвенції вона застосовується у цивільних та комерційних справах щодо всіх випадків, коли існує потреба в передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном.

Статтею 15 Конвенції передбачено, що якщо документ про виклик до суду або аналогічний документ підлягав передачі за кордон з метою вручення відповідно до положень цієї Конвенції, і якщо відповідач не з'явився, то судове рішення не може бути винесено, поки не буде встановлено, що:

a) документ був вручений у спосіб, передбачений внутрішнім правом запитуваної Держави для вручення документів, складених у цій країні, особам, які перебувають на її території,

b) документ був дійсно доставлений особисто відповідачеві або за його Конвенцією, і що, в кожному з цих випадків, вручення або безпосередня доставка були здійснені в належний строк, достатній для здійснення відповідачем захисту.

Кожна Договірна Держава може заявити, що суддя незалежно від положень частини першої цієї статті може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, у разі, якщо виконані всі наступні умови: