ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 листопада 2014 року Справа № 904/9248/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової - головуючого Н. Волковицької Л. Рогач за участю представників:позивачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)відповідачаОСОБА_4 - довіреність від 29.05.2013 р. (а.с. 108)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 на постанову від 22.09.2014 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі№ 904/9248/13 господарського суду Дніпропетровської області за позовомВерхньодніпровської районної радидоФізичної особи - підприємця ОСОБА_5простягнення 24 407,40грн. В С Т А Н О В И В :
У листопаді 2013 р. Верхньодніпровська районна рада звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ФОП ОСОБА_5 про стягнення заборгованості у сумі 24 407,40 грн., посилаючись на приписи статей 525, 526, 589, 655 Цивільного кодексу України, при цьому, просила поновити строк позовної давності.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17.02.2010 р. між сторонами було укладено договір купівлі - продажу нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, який посвідчений нотаріально і, за умовами якого, відповідач - ФОП ОСОБА_5 зобов'язувалась сплатити за придбаний об'єкт встановлену ціну - 122 307,00 грн., проте, відповідачем сплачено тільки 12 203,00 грн. застави, а несплата залишку суми мотивована відповідачем неправильно зазначеним у договорі номерм рахунку райради, щодо виправлення якого райрадою були вжиті заходи, про що свідчать нотаріально завірені виправлення у договорі купівлі - продажу.
Позивач зазначав про неодноразові направлення райрадою на адресу відповідача повідомлення про сплату встановленої у договорі ціни за придбану нежитлову будівлю, які залишені відповідачем без відповіді.
При цьому, відповідачем було змінено місце реєстрації без повідомлення про це позивача. Однак, виявивши у 2013 році нове місце проживання відповідача, райрадою було направлено лист з вимогою про розрахунок за договором та про розірвання договору, який залишено відповідачем без відповіді, а зміна відповідачем без повідомлення позивача місця проживання є підставою для поновлення строку позовної давності для звернення з позовом до суду.
Позивач вказував, що відповідно до пункту 7.2 договору купівлі - продажу, у разі якщо покупець протягом 30 днів з моменту нотаріального посвідчення договору не сплатить установлену ціну, то він сплачує продавцю 20 відсотків від ціни придбаного об'єкту, що становить 24 407,40 грн., за стягненням яких позивач звернувся до суду.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2014 р. (суддя Бєлік В.Г.) позовні вимоги задоволені, стягнуто з ФОП ОСОБА_5 на користь Верхньодніпровської районної ради 24 407,40 грн.
Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку щодо доведеності та обґрунтованості позовних вимог.
За апеляційною скаргою ФОП ОСОБА_5 Дніпропетровський апеляційний господарський суд (судді: Чимбар Л.О., Антонік С.Г., Чоха Л.В.), переглянувши рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2014 р. в апеляційному порядку, постановою від 22.09.2014 р. залишив його без змін з тих же підстав.
ФОП ОСОБА_5 подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та відмовити Верхньодніпровській райраді у задоволенні позову про стягнення заборгованості за договором купівлі - продажу, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм матеріального та процесуального права.
Скаржник вказує на неналежне повідомлення судом першої інстанції про дату, час та місце судового засідання у даній справі вказуючи на те, що як вбачається з матеріалів справи судом направлялись за адресами реєстрації відповідача виклики до суду, а також судове рішення, проте, відповідачем вказані листи, в порядку визначеному Правилами "Про надання послуг поштового зв'язку", затверджених постановою КМУ № 270 від 05.03.2014 р., не отримувались.
Заявник касаційної скарги зазначає, що відповідно до пункту 2.1 договору, відповідач повинен був перерахувати кошти протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього договору, тобто не пізніше 19.03.2010 р., в той час як позовна заява була прийнята судом до провадження 02.12.2013 р., тобто через більше ніж 7 місяців після закінчення строку для звернення до суду, а оскільки відповідач не була належним чином повідомлена про розгляд справи судом першої інстанції, то заяву про застосування наслідків пропуску строку позовної давності відповідачем подано до суду апеляційної інстанції, проте, залишено апеляційним судом поза увагою.
Стосовно позовних вимог по суті, скаржник зазначає, що у матеріалах справи наявний лише один лист позивача з повідомленням про наявність заборгованості за договором купівлі - продажу та вимогою про сплату вказаних коштів, натомість повідомлень про розірвання договору та сплату штрафу матеріали справи не містять. При цьому, суд апеляційної інстанції визнав самостійне виправлення нотаріусом даних платіжних реквізитів у договорі достатніми фактами наявності узгодженої умови між сторонами, в той час, як відповідач не була обізнана про це, оскільки не повідомлена про такі зміни, про що свідчить відсутність її підпису на вказаних виправленнях та посвідчувального напису нотаріуса про перевірку особи, яка здійснює такий підпис.
Верхньодніпровська районна рада у відзиві на касаційну скаргу просила відмовити у її задоволенні та залишити в силі судові рішення, вказуючи на правомірність встановлення судами факту нездійснення відповідачем своєчасного розрахунку за спірним договором.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції 17.02.2010 р. між Верхньодніпровською районною радою (продавець) та ФОП ОСОБА_5 (покупець) укладений договір купівлі-продажу, за умовами якого продавець зобов'язувався передати у власність покупця нежитлову будівлю загальною площею 1771,4 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та розташована на земельній ділянці площею 6538, яка вказана по фактичному користуванню, а покупець зобов'язувався прийняти вказане приміщення і сплатити ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі.
Пунктом 1.2 передбачено, що право власності на будівлю переходить до покупця з моменту нотаріального посвідчення цього договору та повної сплати за об'єкт продажу, на підтвердження чого сторонами підписується акт приймання-передачі майна та видається свідоцтво про право власності.
17.02.2010 р. даний договір посвідчений нотаріально державним нотаріусом Верхньодніпровської державної нотаріальної контори та зареєстрований у реєстрі за № 323.
Згідно з актом оцінки вартості об'єкта, яка була проведена суб'єктом оціночної діяльності 07.12.2009 р. та затвердженим заступником голови Верхньодніпровської районної ради, загальна вартість об'єкту становить 152546,00 грн., в тому числі ринкова вартість об'єкта складає 127 122,00 грн. та ПДВ 25424,0 грн. (пункт 1.3. договору).
У протоколі засідання комісії з проведення відчуження зазначено, що вказаний об'єкт продається за: 122 037,00 грн. у тому числі ПДВ 20 339,00 грн. (пункт 1.4. договору).
Відповідно до пункту 2.1.договору покупець зобов'язаний сплатити за придбаний об'єкт відчуження протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього договору. Плата за об'єкт відчуження вноситься на підставі цього договору.
Пунктом 7.2. договору сторони передбачили, що у разі, якщо покупець протягом 30 днів, з моменту нотаріального посвідчення цього договору не сплатить установлену ціну, то він сплачує продавцю 20 відсотків від ціни придбаного об'єкта. При цьому договір купівлі-продажу підлягає розірванню.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідач, в порушення прийнятих на себе зобов'язань, за придбаний об'єкт нерухомості розрахувався частково, сплативши лише заставу в сумі 12 203,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, Верхньодніпровська районна рада звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ФОП ОСОБА_5 про стягнення коштів у розмірі 24 407,40 грн. на підставі пункту 7.2 договору, при цьому, просила поновити строк позовної давності, посилаючись, зокрема, на приписи частини 2 статті 267 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно статті 257 вказаного Кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Сервисы для юристов