Постанова ВГСУ від 18.10.2016 року у справі №917/1903/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2016 року Справа № 917/1903/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Владимиренко С.В. - доповідача,суддів:Попікової О.В., Кролевець О.А.,розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Імексбанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ "Імексбанк" Гаджиєва Сергія Олександровичана постановуХарківського апеляційного господарського суду від 22.03.2016 рокута рішеннягосподарського суду Полтавської області від 02.02.2016 рокуу справі№ 917/1903/15 господарського суду Полтавської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Імексбанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ "Імексбанк" до Споживчого товариства "Котл Транс"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5простягнення 414 390,02 грн. шляхом звернення стягнення на заставлене майноза участю представників:

позивача - Литовченко С.М., дов. №060916 від 06.9.2014р.;

відповідача - Пістряк М.С., дов. б/н від 01.09.2016р.;

третьої особи - не з'явились.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Імексбанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Гаджиєва Сергія Олександровича звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з Споживчого товариства "Котл Транс" заборгованості по кредитному договору № 730 від 12.02.2008 року у загальній сумі 414 390,02 грн. шляхом звернення стягнення на заставлене майно.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 02.02.2016 року у справі №917/1903/15 (у складі колегії суддів: головуючого судді Погрібної С.В., суддів Геті Н.Г., Білоусова С.М.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.03.2016 року (у складі колегії суддів: головуючого судді Івакіна В.О., суддів Камишева Л.М., Пелипенко Н.М.), в задоволенні позову відмовлено повністю.

В касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Імексбанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Гаджиєва Сергія Олександровича, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів та прийняти нове рішення про задоволення позову. При цьому, скаржник послався на здійснення відповідачем часткової оплати кредитних коштів 19.02.2014 року, які списані з його рахунку, в зв'язку з чим строк позовної давності переривався.

Колегія суддів касаційної інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника позивача та суддю-доповідача у даній справі, перевіривши матеріали справи, надану судами попередніх інстанцій юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу статей 1054, пункту 1 статті 1049 та статті 1050 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то, в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього ж Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

Обов'язковість виконання сторонами умов договору передбачена також приписами статей 525, 526, 530, 629 цього ж Кодексу.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суди попередніх інстанцій встановили, що 12.02.2008 року між Акціонерним комерційним банком "Імексбанк" (кредитором), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Імексбанк", та ОСОБА_5 (позичальником) укладено кредитний договір № 730, згідно якого кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, грошові кошти у розмірі 27 230 євро зі сплатою 13 % річних, останній, в свою чергу, зобов'язався погашати кредит по 25-е число кожного місяця згідно погодженого в договорі графіка, починаючи з березня 2008 року по 10 лютого 2011 року по 757 євро, кінцевий термін погашення кредиту сторони встановили 10.02.2011 року.

Додатковою угодою № 2 від 25.06.2009 року сторонами внесено зміни до цього договору, в якій сторони домовились про те, що станом на 25.06.2009 року борг позичальника склав 21 174 євро (еквівалентно 226 561,80 грн.) та збільшили проценту ставку до 21 % річних. Цією ж угодою сторони змінили графік погашення боргу, а саме: починаючи з жовтня 2009 року позичальник погашає основну суму заборгованості по 25-е число кожного місяця до січня 2011 року рівними частками - по 13 400 грн., а залишок заборгованості в сумі 12 161,80 грн. - до 10.02.2011 року.

12.02.2008 року на виконання умов пункту 1.3 кредитного договору, з метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов'язань ОСОБА_5 за кредитним договором №730 від 12.02.2008 року, між Акціонерним комерційним банком "Імексбанк" (заставодержателем) та Споживчим товариством "Котл транс" (заставодавцем) укладено договір застави №730 згідно якого останнє передало у заставу заставодержателю рухоме майно, а саме:

- автомобіль RENAULT 22GVA1, 2001 року випуску, колір - червоний, тип - вантажний, шасі (кузов, рама, коляска) НОМЕР_4, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3, видане 20.08.2007 року РЕП 8-го МРВ ДАІ смт. Опішня ВДАІ УМВС у Полтавській області;

- причеп SAMRO S338 RC, 2001 року випуску, колір - червоний, тип - напівпричіп бортовий, шасі (кузов, рама, коляска) НОМЕР_6, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5, видане 22.08.2007 року РЕП 8-го МРВ ДАІ смт. Опішня ВДАІ УМВС у Полтавській області.

В пунктах 1.6., 3.4., 4.1. договору застави сторони домовились про те, що зобов'язання, забезпечені цим договором, вважаються виконаними, якщо заборгованість, відсотки та витрати, пов'язані з виконанням обов'язків позичальником за договором кредиту № 730 від 12.02.2008 року, повністю сплачені. Заставодержатель має право за рахунок предмета застави задовольнити в повному обсязі свою вимогу, визначену в договорі кредиту, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги. Заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави, якщо на момент терміну виконання забезпечених заставою зобов'язань за кредитним договором №730 від 12.02.2008 року, вони не будуть виконані.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про заставу" за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Приписами статті 589 Цивільного кодексу України передбачено право заставодержателя на звернення стягнення на предмет застави у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою.

Позовні вимоги обгрунтовані неповною сплатою позичальником - ОСОБА_5 грошових коштів по кредитному договору, у зв'язку з чим у нього станом на 20.08.2015 року утворилась заборгованість перед банком у загальному розмірі 414 390,02 грн., з яких:

- прострочена заборгованість за кредитом - 107 000 грн.;

- поточна заборгованість за процентами - 12 927,65 грн.;

- прострочена заборгованість за процентами - 99 596,10 грн.;

- пеня, нарахована за порушення строку повернення кредиту та процентів (за період з 12.02.2008 року по 20.08.2015 року) - 194 866,27 грн.

Внаслідок невиконання позичальником умов кредитного договору № 730 від 12.02.2008 року щодо сплати кредиту та відсотків за користування ним, банк звернувся до господарського суду Полтавської області з даним позовом стягнення з відповідача, як заставодавця, вказаного розміру заборгованості шляхом звернення стягнення на заставлене майно за договором застави № 730 від 12.02.2008 року.