ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2016 року Справа № 914/4248/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Кондратової І.Д., Малетича М.М.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного підприємства "Магніт"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 10.05.16у справі№914/4248/15господарського судуЛьвівської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця"доПриватного підприємства "Магніт"простягнення штрафу за участю представників від:позивачане з'явилися, були належно повідомлені,відповідачане з'явилися, були належно повідомлені
В С Т А Н О В И В :
Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" звернулося до господарського суду Львівської області про стягнення штрафу на суму 146 130,00 грн., за неправильне зазначення відправником - Приватним підприємством "Магніт" у накладній від 11.06.15 №37080710 маси вантажу.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.02.16 (суддя Петрашко М.М.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.05.16 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Данко Л.С., судді Кузь В.Л., Орищин Г.В.), позов задоволено частково, стягнуто штраф на суму 116 904,00 грн. У решті позовних вимог відмовлено. Свою позицію суди мотивували правильністю нарахування позивачем штрафних санкцій за не правильне зазначення відправником маси вантажу, однак у силу диспозитивності норм ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України, суди зменшили розмір штрафу до чотирьох кратного розміру провізної плати.
Не погоджуючись із судовими актами, відповідач просить їх скасувати, прийнявши нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Свою позицію скаржник обгрунтовує ігноруванням судами доводів відповідача щодо: відсутності підчас перевезення вантажу відомчої воєнізованої охорони; відсутністю в оспорюваному акті відомостей щодо способу зберігання вантажу у дводенний період після прибуття його на станцію Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці з 15.06.15 до початку процедури переважування вантажу 17.06.16; самовільним трактуванням судами положень вимог законодавства щодо способу зважування даної конкретної категорії вантажу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, у червні 2015 році зі станції відправлення Калуш, Львівської залізниці (графа 16), відправник - Приватне підприємство "Магніт" здійснило відправлення вагону №60904372 з вантажем: лом чорних металів /навалом/, вид 3 ДСТУ 4121-2002, на станцію-призначення: Запоріжжя-Ліве, Придніпровської залізниці (графи 11, 12, 13), що підтверджується залізничною накладною №37080710 (а.с.10). Із вказаної накладної вбачається, що вага вантажу: нетто - 62 650 кг; тара - 23 400 кг. Розмір провізної плати складає 29 226,00 грн.
При проходженні вагону через станцію Нижньодніпровськ-Вузол, Придніпровської залізниці, на підставі ст.24 Статуту залізниць, позивачем проведено перевірку маси вантажу, під час якої виявлено, що маса вантажу у вищезазначеному вагоні №60904372 не відповідає масі вказаній відправником у накладній №37080710., а саме: маса нетто вантажу складає 61 550 кг., що на 1 100 кг. менше, ніж зазначено у накладній - 62 650 кг. (графа 24 накладної).
На підтвердження виявленого, 17.06.15 складено Комерційний акт РА №008991/369/1210 (а.с.11) та Акт загальної форми ГУ-23 №1323/Ваги (а.с.12) (форма акта загальної форми ГУ-23, затверджена Наказом Укрзалізниці від 04.06.03 №147-Ц).
Зважаючи на вказані обставини, позивач звернувся до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з відповідача штрафу у п'ятикратному розмірі провізної плати за неправильне зазначення маси вантажу у накладній, передбачений ст.122 Статуту залізниць України, на суму 146 130,00 грн. (провізна плата 29 226,00 грн. х 5).
Предметом розгляду даної справи є правомірність нарахування штрафних санкцій за не вірно зазначену відправником масу вантажу.
Задовольняючи часткового позовні вимоги, суди обох попередніх інстанцій дійшли згоди про те, що розмір штрафних санкцій нарахований цілком правомірно, але зважаючи на скрутний фінансовий стан відповідача, відсутність у матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків, доцільним буде зменшення розміру штрафних санкцій до 116 904,00 грн., тобто до чотирьохкратного розміру провізної плати, враховуючи таке право суду, визначене ст. 551 ЦК України та ст.233 ГК України
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки суду попередніх інстанцій є правомірними, зважаючи на таке.
Частиною 2 ст.908 ЦК України, що кореспондується з вимогами ч.5 ст.307 ГК України, визначено, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статтею 6 Статуту залізниць України встановлено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Згідно ст.23 Статуту відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну.
Відповідно до ст.24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Згідно ст.122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із ст.118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
У ст.118 Статуту залізниць України передбачено стягнення штрафу у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Пунктом 5.5 Правил оформлення перевізних документів передбачено, що якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно зі ст.118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.
У застосуванні ст.118 та ст.122 Статуту штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.
Частиною 1 ст.26 ЗУ "Про залізничний транспорт" передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами. Аналогічну норму містить ст.129 Статуту залізниць, відповідно до якої обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, складеними станціями залізниць. За правилами цієї статті комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеними у транспортних документах, а також передбачено, що порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами. Правила складання актів затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28.05.02№ 334.
Судами попередніх інстанцій визнано комерційний акт від 17.06.15 РА №008991/369/1210 належним доказом щодо обставин, які є підставою для покладення відповідальності на суб'єкта відносин перевезення вантажів, при цьому його невідповідність встановленим чинним законодавством вимогам відповідачем не спростована.
Суд касаційної інстанції зазначає, що комерційний акт є одним із основних доказів, але не єдиним, який господарський суд оцінює у сукупності з усіма іншими доказами у справі. При цьому судами досліджені вісі доводи відповідача на предмет порушень законодавства по перевезенню вантажу залізничним транспортом та законності нарахування штрафних санкцій за неправильне зазначення відправником маси вантажу, доводи касаційної скарги зводяться лише до переоцінки встановлених обставин справи.
А тому висновки, покладені в основу оскаржуваних судових рішень, є правомірними і такими, що ґрунтуються на повному та всебічному дослідженні обставин справи й відповідних доказів у ній.
Колегія суддів вважає, що постанова апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін, оскільки вона прийнята при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.
Сервисы для юристов