Постанова ВГСУ від 18.09.2014 року у справі №916/930/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2014 року Справа № 916/930/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяХодаківська І.П.,суддіФролова Г.М., Яценко О.В.розглянувши матеріали касаційної скаргиДержавного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 31.07.2014 рокуу справі№ 916/930/14господарського судуОдеської областіза позовомДержавного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"доДержавного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт"простягнення 538 811, 76 грн.

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:Скворцов Г.П. дов. № 940 від 05.05.2014 року,- відповідача:Пуленко К.М. дов. № 135 від 25.12.2013 року

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (далі за текстом - ДП "Адміністрація морських портів України") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" (далі за текстом - ДП "Іллічівський морський торговельний порт") про стягнення 538 811, 76 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 20.06.2014 року у справі № 916/930/14 позовні вимоги задоволено: стягнуто з ДП "Іллічівський морський торговельний порт" на користь ДП "Адміністрація морських портів України" в особі, якою є Іллічівська філія Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" 538 811, 76 грн.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, ДП "Іллічівський морський торговельний порт" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду Одеської області від 20.06.2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ДП "Адміністрація морських портів України" в задоволенні позовних вимог.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 31.07.2014 року у справі № 916/930/14 апеляційну скаргу ДП "Іллічівський морський торговельний порт" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 20.06.2014 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, ДП "Іллічівський морський торговельний порт" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 20.06.2014 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 31.07.2014 року у справі № 916/930/14 та прийняти нове рішення у справі, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, аргументуючи порушення норм права, зокрема, ст. ст. 3, 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ст. ст. 182, 334, 638 Цивільного кодексу України.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 15.09.2014 року № 03-05/1781 для розгляду касаційної скарги у справі № 916/930/14 у зв'язку з виходом з відпустки судді Ходаківської І.П. сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді Фролова Г.М., Яценко О.В. (доповідач).

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Місцевим та апеляційним господарськими судами досліджено, що відповідно до Закону України "Про морські порти України", розпорядження Кабінету Міністрів України "Про погодження пропозиції щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту" від 04.03.2013 року № 133-р, наказу Міністерства інфраструктури "Про заходи щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту та утворення державного підприємства "Адміністрація морських портів України" від 19.03.2013 року № 163 було проведено реорганізацію державних підприємств морського транспорту, шляхом виділу стратегічних об'єктів портової інфраструктури, іншого майна, прав та обов'язків стосовно них згідно розподільчих балансів, та утворено, внаслідок виділу, державне підприємство "Адміністрація морських портів України".

Відповідно до п. 3 Наказу Міністерства інфраструктури від 19.03.2013 року № 163 Адміністрація морських портів України є правонаступником державних підприємств морського транспорту, зазначених у п. 1 цього наказу, у частині майна, прав та обов'язків відповідно до розподільчих балансів.

Згідно п. 7 Наказу Міністерства інфраструктури від 19.03.2013 року № 163 після проведення державної реєстрації Адміністрації морських портів України головам Комісій передати, а голові Адміністрації морських портів України прийняти на баланс майно, права та обов'язки державних підприємств морського транспорту, що реорганізуються, згідно із затвердженими Міністерством розподільчими балансами та актами приймання-передачі.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що актом приймання-передачі від 13.06.2013 року № 482/19 до Адміністрації були передані основні засоби ДП "Іллічівський морський торговельний порт" згідно з розподільчим балансом станом на 13.06.2013 року, в т.ч. причали Іллічівського морського порту.

Місцевим та апеляційним господарськими судами досліджено, що на час розгляду спору, об'єкт сервітуту знаходиться на обліку у Адміністрації, яка реалізовує відповідні повноваження особи, у якої знаходиться державне майно в господарському віданні і це право зареєстроване відповідно до вимог Закону України "Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Як вбачається з матеріалів справи та досліджувалось судами, 30.09.2013 року ДП "Адміністрація морських портів України" та ДП "Іллічівський морський торговельний порт" уклали договір майнового сервітуту № 646-0/107-П-ІЛФ-13, за умовами якого Адміністрація портів на визначених договором умовах оплати, надає порту право обмеженого користування належними їй гідротехнічними спорудами (нерухомим майном) розташованими в акваторії Іллічівського морського порту, а саме: причал № 14, а той щомісячно, до 30 числа місяця, наступного за звітним, на підставі рахунку здійснює оплату.

Згідно п. 2.3. вказаного Договору сума щомісячного платежу розраховується виходячи з кількості днів у звітному місяці.

Положеннями п. п. 3.2., 4.1. Договору сторони погодили, що сервітуарій зобов'язаний в т.ч. своєчасно та на умовах цього договору вносити плату за сервітут за весь час фактичного користування причалом. За невиконання (неналежне) виконання умов договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства.

Пунктом 7.1. Договору сторони узгодили, що договір набуває чинності з дня його укладення, але регулює взаємовідносини між сторонами починаючи з 21.08.2013 року у відповідності до ст. 631 Цивільного кодексу України. Договір діє до 31.12.2013 року, але у будь-якому разі до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Договір майнового сервітуту від 30.09.2013 року № 646-0/107-П-ІЛФ-13 у подальшому недійсним не визнавався.

Місцевим та апеляційним господарськими судами досліджено, що позивач умови договору виконав у повному обсязі, про що за період вересень - грудень 2013 року виставив відповідачу рахунки до оплати на загальну суму 538 811, 76грн.: № пр/4447 від 30.09.2013 року на суму 166 099, 87 грн., № пр/9356 від 31.10.2013 року на суму 125 587, 70 грн., № пр/9377 від 30.11.2013 року на суму 121 536, 49 грн., № пр/12 869 від 31.12.2013 року на суму 125 587, 70 грн., які порт не оплатив.

Розмір плати за сервітут визначено відповідно до п. 2.1 та зафіксовано сторонами в п. 2.2. Договору.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.