ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 серпня 2016 року Справа № 925/1802/15
Вищий господарський суду України в складі колегії
суддів:Яценко О.В. - головуючого, Ходаківської І.П., Данилової М.В.розглянувши матеріали касаційної скарги Уманського національного університету садівництвана постановувід 18.05.2016 Київського апеляційного господарського судуу справі Господарського суду Черкаської області № 925/1802/15за позовомПублічного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації "Черкасигаз"доУманського національного університету садівництвапростягнення 52856,25 грнза участю представників: позивача - Шумко О.М. дов від 04.01.2016відповідача -Калянська С.С. дов. від 11.05.2016
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 12.01.2016 (суддя Васянович А.А.) у справі № 925/1802/15 залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2016 (колегія суддів у складі головуючого: Тарасенко К.В., суддів: Тищенко О.В., Скрипка І.М.) позовні вимоги ПАТ "По газопостачанню та газифікації "Черкасигаз" задоволено в повному обсязі. Присуджено до стягнення з Уманського національного університету садівництва на користь Публічного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації "Черкасигаз" - 17 193 грн. 79 коп. - основного боргу, 20 134 грн. 95 коп. інфляційних втрат, 1 361 грн. 09 коп. - 3% річних, 14 166 грн. 42 коп. - пені та 1 218 грн. 00 коп. витрат на сплату судового збору.
Відповідач, не погоджуючись з судовим актами судів попередніх інстанції, в поданій до Вищого господарського суду касаційній скарзі просить їх скасувати, натомість винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, ст. 222 Господарського кодексу України, п.7.2 Положення відокремленого структурного підрозділу Тальнівського будівельно-економічного коледжу Уманського національного університету садівництва. Скаржник вказує що договір на постачання природного газу укладався між ПАТ "По газопостачанню та газифікації "Черкасигаз" та Уманським національним університетом садівництва в особі директора ВСП ТБЕК УНУС Пироженко Р.О., що діє на підставі положення, а не між ПАТ "По газопостачанню та газифікації "Черкасигаз" та Уманським національним університетом садівництва як зазначено в судових актах. Крім того, судами не враховано того факту що переплата за споживчий газ за договором на постачання природного газу за регульованим тарифом № 12/13358/П-14/1 від 14.03.2014 становить 16313,11грн, оскільки позивач самостійно змінив цільове призначення платежу.
У відзив на касаційну скаргу позивач просить касаційну скаргу Уманського національного університету садівництва залишити без задоволення, а рішення попередніх судових інстанцій без змін.
Заслухавши пояснення присутніх у відкритому судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги, повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
14.03.2014 між Публічним акціонерним товариством "По газопостачанню та газифікації "Черкасигаз" та Уманським національним університетом садівництва в особі директора відокремленого структурного підрозділу Тальнівський будівельно - економічний коледж Уманського національного університету садівництва, що діє на підставі положення було укладено Договір на постачання природного газу за регульованим тарифом за №13/13358/П-14/1 (надалі - Договір).
Відповідно до п.1.1. Договору постачальник зобов'язався поставити споживачу природний газ в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів, а споживач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав та поставив відповідачу у грудні 2014 року природний газ в обсязі 14 968 м. куб. на загальну суму 115811 грн. 01 коп., що підтверджується копією акту приймання - передачі природного газу від 31 грудня 2014 року.
Загальна вартість 1000 м3 газу з врахуванням тарифів на його транспортування, розподілу та постачання, цільової надбавки (2%) до ціни газу становить 2 841 грн. 26 коп., крім того ПДВ 568 грн. 25 коп. Разом 3409,51 грн .
В подальшому додатковим договором №14/6 від 31 грудня 2014 року до Договору сторонами було змінено загальну вартість 1000 м3 газу, яка склала 7297, 20 грн.
Відповідач зобов'язання по оплаті поставленого газу виконав частково, сплативши позивачу 98617,22грн. Отже, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлений природний газ у грудні 2014 року на підставі договору на постачання природного газу за регульованим тарифом від 14 березня 2014 року за №13/13358/П-14/1 в розмірі 17 193 грн. 79 коп.
Вирішуючи спір у справі, місцевий господарський суд з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що оскільки факт постачання природного газу є доведеним, у свою чергу відповідач не надав первинних бухгалтерських документів на підтвердження погашення заборгованості, а частина коштів, сплачена відповідачем за отриманий природний газ була зарахована позивачем в рахунок погашення заборгованості за попередній період, у зв'язку з чим, сума боргу в розмірі 17 193 грн. 79 коп. підлягає стягненню. У відповідності до п. 6.2.2. Договору поставки у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, із споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Позивачем заявлено також вимогу про стягнення з відповідача 14 166 грн. 42 коп. пені нарахованої за період з 06 січня 2015 року по 05 липня 2015 року. Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Крім того, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем заявлено до стягнення 20 134 грн. 95 коп. боргу, що виник внаслідок інфляції, а також 1 361 грн. 09 коп. - 3 % річних (розрахунок знаходиться в матеріалах справи). Здійснивши перевірку правильності нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних судом встановлено, що розрахунок пені, річних та інфляційних втрат здійснено позивачем в меншому розмірі, однак позивач самостійно визначив суму заявлених до стягнення пені, річних та інфляційних, а тому з відповідача підлягає стягненню 1 361 грн. 09 коп. - 3% річних, 20 134 грн. 95 коп. інфляційних втрат та 14 166 грн. 42 коп. пені. Доводи щодо неналежного відповідача у справі, а також про недоведеність факту наявності заборгованості відхилено.
Колегія суддів вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними, з огляду на таке.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
П. 4.4. Положення відокремленого структурного підрозділу Тальнівський будівельно - економічний коледж Уманського національного університету садівництва (надалі - Положення) визначено, що директор коледжу по довіреності Університету для забезпечення фінансово-господарської діяльності коледжу уповноважений діяти в усіх органах державної влади, підприємствах, установах організаціях незалежно від їх форми власності та підпорядкування.
Згідно ст.80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.
Відповідно до ст. 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій, а представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.
Частиною 4 ст.64 ГК України встановлено, що такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством.
Філії не визнаються суб'єктами цивільного права, а їх посадові особи можуть діяти від імені юридичної особи, частиною якої є філія або представництво. У зв'язку з цим саме посадовим особам, керівникам на їх ім'я, а не на ім'я філії видається довіреність, якою визначається коло повноважень.
Сервисы для юристов