Постанова ВГСУ від 18.08.2015 року у справі №910/28742/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2015 року Справа № 910/28742/14

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Васищак І.М. і Палій В.В.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Гепард", м. Київ (далі - Товариство),

на рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2015 та

постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2015

зі справи № 910/28742/14

за позовом бюджетної установи "Служба координації авіаційних робіт з пошуку і рятування" ДСНС України, м. Київ (далі - Установа),

до Товариства

про зобов'язання вчинити дії.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Бондаря О.В., П'яних Т.А.,

відповідача - Файчака В.І.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про передачу бензину неетильованого А-95 (код УКТ ЗЕД 2710114599) у кількості 13 674,70 літра (далі - Бензин).

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.02.2015 (суддя Спичак О.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2015 (колегія суддів у складі: Отрюх Б.В. - головуючий, Тищенко А.І. і Михальська Ю.Б.): позов задоволено; Товариство зобов'язано передати Установі Бензин, вартість якого станом на дату подання позову становила 232 333, 15 грн.; з Товариства стягнуто на користь Установи 4646,63 грн. судового збору; Установі повернуто з державного бюджету України 136,75 грн. судового збору.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить скасувати оскаржувані рішення і постанову попередніх судових інстанцій з даної справи та передати останню на новий розгляд до суду першої інстанції. Скаргу мотивовано неправильним застосуванням названими судовими інстанціями статті 334 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), незастосуванням ними до спірних правовідносин статті 658 названого Кодексу, неправильним застосуванням статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", застосуванням господарськими судами до спірних відносин норм, які регулюють захист права власності, і помилковим незастосуванням норм зобов'язального права.

У відзиві на касаційну скаргу Установа заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про неспростування ними висновків попередніх судових інстанцій, і просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судові інстанції у розгляді справи виходили з таких обставин та висновків.

Установою (як покупцем) і Товариством (як продавцем) були укладені договори купівлі-прдажу:

- від 04.08.2011 № 01458К з терміном дії до 31.12.2011 (пункт. 8.2);

- від 20.12.2011 № 01732К з терміном дії до 31.12.2011 (пункт 8.2);

- від 27.12.2011 № 01744К з терміном дії до 31.12.2011 (пункт 8.2);

- від 04.10.2012 № 2185К з терміном дії до 31.12.2012 (пункт 8.2);

- від 04.09.2013 № 02472К з терміном дії до 31.12.2013 (пункт 8.2)

(далі- Договори), згідно з умовами яких: