ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 серпня 2015 року Справа № 906/1718/14
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Васищак І.М. і Палій В.В.
розглянув касаційну скаргу державного підприємства "Лугинське державне лісогосподарське агропромислове підприємство "Лугинський держлісгосп АПК", смт Лугини Лугинського району Житомирської області (далі - Підприємство),
на рішення господарського суду Житомирської області від 26.02.2015 та
постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.05.2015
зі справи № 906/1718/14
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, смт Городниця Новоград-Волинського району Житомирської області (далі - ФОП ОСОБА_2.) ,
до Підприємства
про стягнення 122 889,64 грн.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
Позов було подано про стягнення: 118 451,76 грн. основного боргу за договором від 25.02.2014 № 5АТП про надання автотранспортних послуг (далі - Договір № 5АТП) та договором підряду від 06.06.2014 № 9М на проведення лісозаготівельних і лісогосподарських робіт (далі - Договір № 9М); 1 002,78 грн. - 3% річних і 3 435,10 грн. "інфляційних втрат".
У подальшому ФОП ОСОБА_2 змінив розмір позовних вимог та просив суд стягнути з Підприємства на свою користь 121 662,67 грн., з яких: 116 518,30 грн. - основний борг; 1 532,30 грн. - 3% річних; 3 612,07 грн. - "інфляційні втрати".
Рішенням господарського суду Житомирської області від 26.02.2015 (суддя Маріщенко Л.О.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.05.2015 (колегія суддів у складі: Бучинська Г.Б. - головуючий, Савченко Г.І., Василишин А.Р.): позов задоволено частково; з Підприємства стягнуто на користь ФОП ОСОБА_2: 116 518,27 грн. заборгованості; 3 612,07 грн. "інфляційних втрат" ; 948,11 грн. - 3% річних; 2 421,57 грн. судового збору; в решті позову відмовлено.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Підприємство просить оскаржувані рішення і постанову попередніх судових інстанцій з даної справи скасувати частково та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові про стягнення коштів у сумі 123 500 грн., з яких 116 518,30 грн. основної заборгованості, 2 421,57 судового збору, 948,11 грн. річних, 3 612,07 грн. "інфляційних нарахувань", "а присудити до стягнення лише обґрунтовану та визнану Відповідачем заборгованість, а саме 108 995,23 грн., з них 102 491,02 грн. основної заборгованості за виконані роботи та надані послуги, 2 049,82 грн. судового збору сплаченого Позивачем за розгляд справи в 1-й інстанції, 3 612,07 грн. інфляційних нарахувань, 842,39 грн. - 3% річних за прострочення терміну розрахунків", у решті ж позовних вимог відмовити "за безпідставністю", стягнувши з ФОП ОСОБА_2 на користь Підприємства суми судового збору. Скаргу мотивовано порушенням господарським судом норм матеріального і процесуального права.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.
Від Підприємства надійшло письмове звернення щодо відкладення "слухання справи" у зв'язку з неможливістю прибуття його представника в судове засідання "на вказану дату". Вищий господарський суд України не знайшов підстав для задоволення даного прохання з огляду на те, що: скаржник раніше вже звертався до Вищого господарського суду України з аналогічним проханням (від 21.07.2015 № 366, а.с. 212), і воно було задоволене, проте скаржник й повторно не скористався своїм правом брати участь у судовому засіданні; явка представника Підприємства в судове засідання Вищого господарського суду України визнавалася необов'язковою (згідно з його ухвалою від 13.07.2015); жодних доказів неможливості брати участь у судовому засіданні з розгляду касаційної скарги скаржником не подано, причин такої неможливості не повідомлено.
Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Судові інстанції у розгляді справи виходили з таких обставин та висновків.
Згідно з укладеним сторонами Договором № 5АТП:
- замовник (Підприємство) в порядку та на умовах, визначених у даному договорі, дає завдання виконавцю (ФОП ОСОБА_2.), який бере на себе зобов'язання здійснювати перевезення лісоматеріалів з верхніх складів лісництв до цехів переробки, нижнього складу та інших місць призначення, визначених замовником. Оформлена товарно-транспортна накладна при пред'явленні водієм, який виконує обов'язки експедитора, є підставою для одержання ним вантажу для перевезення з матеріальною відповідальністю виконавцю. Навантаження та розвантаження здійснюється за домовленістю сторін гідроманіпулятором; паливно-мастильні матеріали - виконавця;
- вартість та перелік наданих послуг зазначається у доданому до цього договору кошторисі. Оплата здійснюється в кінці кожного місяця протягом 30 днів після здачі актів виконаних робіт (пункт 4).
Сторонами укладено також Договір № 9М, згідно з яким:
- підрядник (ФОП ОСОБА_2.) зобов'язався за дорученням замовника (Підприємства) на власний ризик виконати роботи відповідно до переліку робіт, вказаного в кошторисі, із заготівлі продукції і лісогосподарські роботи, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити їх;
- розрахунки за виконану Роботи здійснюються замовником протягом 30 календарних днів з дня підписання акта приймання-передачі виконаних послуг. Сума послуг за весь комплекс виконаних робіт нараховується на підставі актів виконаних робіт (пункт 4.1).
За даними ФОП ОСОБА_2, ним було виконано, а Підприємством прийнято роботи на загальну суму 357 048,76 грн. згідно з актами здачі - прийняття робіт (надання послуг) та актами наданих послуг (а.с. 17-73, 109).
Сервисы для юристов