Постанова ВГСУ від 18.06.2026 року у справі №754/3912/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18червня 2026 року

м. Київ

справа №754/3912/23

провадження № 51-2783 км 25

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

засудженого ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Деснянського районного суду міста Києва від 26 січня 2024 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 11 квітня 2025 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022100030003201, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Деснянського районного суду міста Києва від 26 січня 2024 року ОСОБА_7 засуджено за ч.2 ст.263 КК України до покарання у виді 120 годин громадських робіт.

Вирішено питання щодо речових доказів і судових витрат у провадженні.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 квітня 2025 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без змін.

Вироком суду встановлено, що ОСОБА_7 за невстановлених слідством обставин незаконно придбав кастет, який відноситься до контактної неклинкової холодної зброї ударно-дробильної дії, та без передбаченого законом дозволу почав носити його при собі до 24 листопада 2022 року, коли приблизно о 23:35, перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Електротехнічна, 2-А, був зупинений працівниками поліції та добровільно видав їм кастет з лівої кишені куртки.

Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

Захисник ОСОБА_6 просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_7 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Зазначає, що в порушення приписів ст. 91 КПК України суди не встановили обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).

Стверджує, що вина засудженого не доведена поза розумним сумнівом, оскільки суди не спростували версію захисту про те, що ОСОБА_7 не мав при собі жодних заборонених речей, а вилучений під час огляду місця події кастет він погодився видати як свій під впливом працівників поліції.

Вказує, що в основу вироку покладено недопустимі докази, які зібрані з порушенням вимог закону та є суперечливими.

Поза увагою залишено те, що ОСОБА_7 24.11.2022 орієнтовно з 20:10 змушений був залишатися поряд з працівниками поліції, тобто фактично був затриманим, однак протокол затримання не складався, йому не роз`яснювалися права, в тому числі право на захист і ст. 63 Конституції України.

Апеляційний суд допущені порушення проігнорував, в ухвалі не дав відповідей на доводи апеляційної скарги сторони захисту та не зазначив підстав, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, чим порушив вимоги ст. 419 КПК України.

Посилається на невідповідність судових рішень вимогам ст. 370 КПК України через їх незаконність та необгрунтованість.