Постанова ВГСУ від 18.06.2015 року у справі №922/615/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2015 року Справа № 922/615/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіУдовиченка О.С.,суддів:Міщенка П.К., Поліщука В.Ю. (доповідач),розглянувшикасаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Лисичанську Головного управління Міндоходів у Луганській області,на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 24 березня 2015 року,та ухвалуГосподарського суду Харківської області від 11 лютого 2015 року,у справі № 922/615/15,за заявоюДержавної податкової інспекції у місті Лисичанську Головного управління Міндоходів у Луганській області (м. Лисичанськ, Луганська область),доТовариства з обмеженою відповідальністю "Полімер-Столиця" (м. Київ),про визнання банкрутом,-представники учасників судового провадження не з'явились; в с т а н о в и в :

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.02.2015 року (суддя - Кононова О.В.) відмовлено Державній податковій інспекції у місті Лисичанську Головного управління Міндоходів у Луганській області (далі за текстом - ДПІ у м. Лисичанську) у порушенні провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімер-Столиця".

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.03.2015 року у справі № 922/615/15 (головуючий суддя - Гетьман Р.А., судді: Бородіна Л.І., Лакіза В.В.) апеляційну скаргу ДПІ у м. Лисичанську залишено без задоволення; ухвалу Господарського суду Харківської області від 11.02.2015 року залишено без змін. При цьому, апеляційний господарський суд вказав, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не може бути підставою для скасування спірної ухвали.

Не погоджуючись з прийнятими господарськими судами першої та апеляційної інстанції ухвалою та постановою, ДПІ у м. Лисичанську звернулась з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.03.2015 року та ухвалу Господарського суду Харківської області від 11.02.2015 року у справі № 922/615/15, передати справу на новий розгляд до місцевого господарського суду. При цьому, скаржник посилається на порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 10, 11, 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою Вищого господарського суду України від 02.06.2015 року, згідно зі ст. 1114 ГПК України, касаційну скаргу ДПІ у м. Лисичанську прийнято до провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні за участю уповноважених представників учасників судового провадження.

Скаржник та інші учасники касаційного провадження уповноважених представників в судове засідання касаційної інстанції не направили, хоча про дату, час та місце розгляду касаційної скарги були повідомлені належним чином. Враховуючи, що учасників судового провадження було повідомлено про те, що не з'явлення їх представників в судове засідання касаційної інстанції не тягне за собою відкладення розгляду справи, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги за відсутності в судовому засіданні уповноважених представників учасників касаційного провадження.

Заслухавши доповідь судді Поліщука В.Ю., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

У січні 2015 року ДПІ у м. Лисичанську звернулось до Господарського суду Харківської області із заявою про порушення провадженні у справі про банкрутство ТзОВ "Полімер-Столиця", в порядку ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". В обґрунтування поданої заяви ДПІ у м. Лисичанську вказало, що ТзОВ "Полімер-Столиця" протягом більш ніж трьох місяців не було задоволено безспірні вимоги кредитора на загальну суму 1 431 567 грн. 69 коп. На підтвердження наведених у поданій заяві обставин, ДПІ у м. Лисичанську надало постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.02.2012 року у справі № 2а-709/12/2670 (якою задоволено адміністративний позов ДПІ у Оболонському районі м. Києва до ТзОВ "Полімер - Столиця" про стягнення коштів з розрахункових рахунків у банках, що обслуговують TOB "Полімер - Столиця", в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість, з податку на прибуток та з комунального податку у загальному розмірі 1 431 567 грн. 69 коп.) та інкасові доручення (розпорядження) за №№ 300, 301, 302, які було повернуто без виконання, згідно з п. 2.18 Глави 2 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління НБУ № 22 від 21.01.2004 року, у зв'язку з відсутністю коштів на рахунку платника, залишок становить 0,00 грн.

Встановивши наведені вище обставини, місцевий господарський суд, з яким погодився господарський суд апеляційної інстанції, дійшов висновку від відмову у порушення провадження у справі про банкрутство ТзОВ "Полімер-Столиця" за поданою ДПІ у м. Лисичанську заявою, на підставі ч. 7 ст. 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки безспірність вимог кредитора повинна підтверджувати відповідна постанова органу ДВС про відкриття виконавчого провадження з виконання вимог кредитора, яку, у цьому випадку, заявником надано не було.

Не погоджуючись з такими висновками господарських судів першої та апеляційної інстанції, ДПІ у м. Лисичанську звернулась з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення місцевим та апеляційним господарськими судами, зокрема, ст. ст. 10, 11, 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.03.2015 року та ухвалу Господарського суду Харківської області від 11.02.2015 року у справі № 922/615/15, передати справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Задовольняючи подану ДПІ у м. Лисичанську касаційну скаргу, колегія суддів касаційної інстанції виходить з наступного.

У відповідності з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Статтею 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом. Безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. До складу цих вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.

Згідно з до ч. 2 ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", до заяви про порушення справи про банкрутство додаються, зокрема, рішення суду про задоволення вимог кредитора, що набрало законної сили; відповідна постанова органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження з виконання вимог кредитора.

Частиною 7 ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що до заяви кредитора додаються також, зокрема, копія виконавчого документа; до заяви кредитора - органу державної податкової служби чи інших органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, додаються докази вжиття заходів до отримання відповідної заборгованості у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Так, за змістом ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження", у випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються органами доходів і зборів, банками та іншими фінансовими установами.

Згідно з п. 41.2 ст. 41 Податкового кодексу України, органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється ст. ст. 95- 99 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно з абз. 1 п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Механізм виконання судових рішень про стягнення грошових коштів у рахунок погашення податкового боргу передбачено Главою 12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (затверджено Постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004 року), що передбачає оформлення інкасового доручення для примусового стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу. Відповідно до п. 12.4 зазначеної Інструкції, судове рішення, на підставі якого з платника податків стягуються кошти, до банку не подається. Натомість реквізити відповідного судового рішення зазначаються в самому інкасовому дорученні.

За змістом абзаців 2 та 3 п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

Таким чином, згідно з положеннями ст. 95 Податкового кодексу України, ч. 3 ст. 10 та ч. 7 ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", доказами на підтвердження безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора - органу доходів і зборів, є рішення суду про стягнення грошових коштів у рахунок погашення податкового боргу, що набрало законної сили, інкасові доручення для примусового стягнення коштів у дохід бюджету у рахунок погашення податкового боргу та докази вжиття відповідних заходів до отримання відповідної заборгованості за процедурою, визначеною Податковим кодексом України.

Відповідна постанова органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження у такому випадку до заяви органу доходів і зборів про порушення провадження у справі про банкрутство не додається, оскільки списання коштів із рахунків боржника здійснюється відповідно до умов і порядку, визначених Податковим кодексом України, а не Законом України "Про виконавче провадження".