Постанова ВГСУ від 18.06.2015 року у справі №920/87/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2015 року Справа № 920/87/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіУдовиченка О.С.,суддів:Міщенка П.К., Поліщука В.Ю. (доповідач),розглянувшикасаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сумах Головного управління Державної фіскальної служби України у Сумській області,на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 6 квітня 2015 року,та ухвалуГосподарського суду Сумської області від 13 січня 2015 року,у справі № 920/87/15,за заявоюДержавної податкової інспекції у місті Сумах Головного управління Державної фіскальної служби України у Сумській області (м. Суми),доТовариства з обмеженою відповідальністю "Віта-Буд" (м. Суми),про визнання банкрутом,-представники учасників судового провадження не з'явились; в с т а н о в и в :

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 13.01.2015 року (суддя - Яковенко В.В.) повернуто без розгляду Заяву Державної податкової інспекції у місті Сумах Головного управління Державної фіскальної служби України у Сумській області (далі за текстом - ДПІ у м. Сумах) про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Віта-Буд" (далі за текстом - ТзОВ "Віта-Буд"), на підставі ст. ст. 10, 11, 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.04.2015 року у справі № 920/87/15 (головуючий суддя - Пуль О.А., судді: Білоусова Я.О., Лакіза В.В.) апеляційну скаргу ДПІ у м. Сумах залишено без задоволення; ухвалу Господарського суду Сумської області від 13.01.2015 року залишено без змін. При цьому, апеляційний господарський суд вказав, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не може бути підставою для скасування спірної ухвали.

Не погоджуючись з прийнятими господарськими судами першої та апеляційної інстанції ухвалою та постановою, ДПІ у м. Сумах звернулась з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.04.2015 року та ухвалу Господарського суду Сумської області від 13.01.2015 року у справі № 920/87/15, передати справу на новий розгляд до місцевого господарського суду. При цьому, скаржник посилається на порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 43 ГПК України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 02.06.2015 року, згідно зі ст. 1114 ГПК України, касаційну скаргу ДПІ у м. Сумах прийнято до провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні за участю уповноважених представників учасників судового провадження.

Скаржник та інші учасники касаційного провадження уповноважених представників в судове засідання касаційної інстанції не направили, хоча про дату, час та місце розгляду касаційної скарги були повідомлені належним чином. Враховуючи, що учасників судового провадження було повідомлено про те, що не з'явлення їх представників в судове засідання касаційної інстанції не тягне за собою відкладення розгляду справи, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги за відсутності в судовому засіданні уповноважених представників учасників касаційного провадження.

Заслухавши доповідь судді Поліщука В.Ю., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Під час розгляду поданої ДПІ у м. Сумах заяви про порушення справи про банкрутство ТзОВ "Віта-Буд" господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у січні 2015 року ДПІ у м. Сумах звернулась до Господарського суду Сумської області із заявою про порушення справи про банкрутство ТзОВ "Віта-Буд", в порядку ст.10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Місцевим господарським судом відзначено, що у матеріалах поданої ДПІ у м. Сумах Заяви відсутнє відповідне судове рішення та постанова про відкриття виконавчого провадження, докази того, що ДПІ у м. Сумах зверталась до виконавчої служби.

Водночас, апеляційний господарський суд, в свою чергу, вказав, що ДПІ у м. Сумах не надано із Заявою про порушення справи про банкрутство доказів на підтвердження безспірності вимог до боржника, а саме, рішення суду про стягнення грошових коштів у рахунок погашення податкового боргу, що набрало законної сили, інкасового доручення для примусового стягнення коштів в доход бюджету у рахунок погашення податкового боргу та доказів вжиття відповідних заходів до отримання відповідної заборгованості за процедурою, визначеною Податковим кодексом України.

Встановивши наведені вище обставини, господарські суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про повернення без розгляду поданої ДПІ у м. Сумах заяви про порушення справи про банкрутство ТзОВ "Віта-Буд", на підставі ст. ст. 10, 11, 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Не погоджуючись з такими висновками господарських судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ у м. Сумах звернулось з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення місцевим та апеляційним господарськими судами, зокрема, ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 43 ГПК України, просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.04.2015 року та ухвалу Господарського суду Сумської області від 13.01.2015 року у справі № 920/87/15, передати справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Відмовляючи у задоволенні поданої ДПІ у м. Сумах касаційної скарги, колегія суддів касаційної інстанції виходить з наступного.

У відповідності з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Статтею 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом. Безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. До складу цих вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.

Згідно з до ч. 2 ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", до заяви про порушення справи про банкрутство додаються, зокрема, рішення суду про задоволення вимог кредитора, що набрало законної сили; відповідна постанова органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження з виконання вимог кредитора.

Частиною 7 ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що до заяви кредитора додаються також, зокрема, копія виконавчого документа; до заяви кредитора - органу державної податкової служби чи інших органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, додаються докази вжиття заходів до отримання відповідної заборгованості у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Так, за змістом ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження", у випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються органами доходів і зборів, банками та іншими фінансовими установами.

Згідно з п. 41.2 ст. 41 Податкового кодексу України, органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється ст. ст. 95- 99 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно з абз. 1 п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Механізм виконання судових рішень про стягнення грошових коштів у рахунок погашення податкового боргу передбачено Главою 12 Інструкції Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (затверджено постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004 року), що передбачає оформлення інкасового доручення для примусового стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу. Відповідно до п. 12.4 зазначеної Інструкції, судове рішення, на підставі якого з платника податків стягуються кошти, до банку не подається. Натомість реквізити відповідного судового рішення зазначаються в самому інкасовому дорученні.

За змістом абзаців 2 та 3 п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.