ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 червня 2014 року Справа № 914/3668/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіБожок В.С.,суддівКостенко Т.Ф., Сибіги О.М.розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "ТОІ-ТОІ Системи санітарні", м. Львівна постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 25.02.2014 рокуу справі господарського суду Львівської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ТОІ-ТОІ Системи санітарні", м. Львівдо Приватного підприємства "Концерн Здоров'я", с. Утішків, Львівська обл.простягнення заборгованості в розмірі 140 000,00 грн.
за участю представників
позивача: Котягін А.С.,
відповідача: не з'явився
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОІ-ТОІ Системи санітарні" (далі за текстом - ТОВ "ТОІ-ТОІ Системи санітарні") звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до приватного підприємства "Концерн Здоров'я" (далі за текстом - ПП "Концерн Здоров'я") про стягнення 140 000 грн. заборгованості за договором позики.
Рішенням господарського суду Львівської області від 10.12.2013 року залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.02.2014 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що незважаючи на те, що сторонами укладено Договір про надання безвідсоткової позики на зворотній основі, в матеріалах справи відсутні та позивачем не надані докази виплати позики відповідачу та докази отримання позики відповідачем, відповідно до договору № 5 про надання безвідсоткової позики на зворотній основі від 10.12.2011 року, а відтак позовні вимоги є необґрунтованим та такими, що задоволенню не підлягають.
Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, ТОВ "ТОІ-ТОІ Системи санітарні" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 10.12.2013 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.02.2014 року і направити справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.
ПП "Концерн Здоров'я" відзиву на касаційну скаргу подано не було.
В судовому засіданні представник позивача просив касаційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду Львівської області від 10.12.2013 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.02.2014 року - скасувати і направити справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Відповідача згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак він не скористався передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.
Заслухавши пояснення представника позивача, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з огляду на наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 10.12.2011 року ТОВ "ТОІ-ТОІ Системи санітарні" (позикодавець) та ПП "Концерн Здоров'я" (позичальник) було укладено Договір № 5 про надання безвідсоткової позики на зворотній основі (далі за текстом - Договір), згідно умов якого позикодавець передає позичальнику у власність на зворотній основі грошову позику в сумі 160 000 грн. на термін до 31.12.2011 року (з моменту набуття чинності даним Договором), а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей.
Відповідно до п. 2.1. Договору позикодавець зобов'язується передати позику шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок або внесенням готівки в касу підприємства позичальника.
Згідно з п. 2.2. Договору позичальник зобов'язується повернути позичені кошти позикодавцеві в термін до 31.12.2011 року шляхом перерахування на розрахунковий рахунок або видачею готівки з каси підприємства.
Пунктом 2.3. Договору передбачено, що позика надається без нарахування відсотків на основну суму та на зворотній основі.
В подальшому, як зазначено сторонами, суму позики було збільшено до 680 000 грн., а строк повернення позики було змінено на 31.12.2012 року.
Як вказано позивачем, ТОВ "ТОІ-ТОІ Системи санітарні" було надано ПП "Концерн Здоров'я" безвідсоткову позику в розмірі 660 000 грн., яку відповідач повернув лише частково - в розмірі 520 000 грн., у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість в сумі 140 000 грн.
Однак, за результатами розгляду справи господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки такі вимоги є необґрунтованим з огляду на те, що в матеріалах справи відсутні та позивачем не надані докази виплати позики відповідачу та докази отримання позики відповідачем відповідно до Договору № 5 про надання безвідсоткової позики на зворотній основі від 10.12.2011 року, хоча такий договір і було укладено сторонами.
Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що такі висновки господарських судів попередніх інстанцій є передчасними та зроблені без належного з'ясування всіх обставин у справі з огляду на наступне.
Предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за невиконання умов договору позики, а, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно зі ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Сервисы для юристов