Постанова ВГСУ від 18.06.2014 року у справі №910/8848/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2014 року Справа № 910/8848/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач) Гольцової Л.А., Козир Т.П.,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг"на ухвалу та постанову Господарського суду міста Києва від 13.02.2014 Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2014у справі№ 910/8848/13 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг"доФірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністюпростягнення 170624 грн. 50 коп.за участю представників сторін:

позивача: Пінчук-Ніколайчук Ю.В., дов. від 02.12.2013 б/н

відповідача: Полежаєва К.О., дов. від 25.04.2013 б/н

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення 170624,50 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.07.2013 у справі № 910/8848/13 (суддя Борисенко І.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2014 (колегія суддів у складі: головуючого судді Авдеєва П.В., суддів Коротун О.М., Куксова В.В.), позов задоволено повністю, стягнуто з Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" 158058 грн. 06 коп. основного боргу, 10176 грн. 33 коп. неустойки, 2074 грн. 25 коп. 3% річних, 315 грн. 86 коп. індексу інфляції, 3412 грн. 50 коп. судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2014 у справі № 910/8848/13 (суддя Борисенко І.І.) частково задоволено заяву Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю про відстрочку виконання рішення суду у справі № 910/8848/13 та відстрочено виконання рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2013 у справі № 910/8848/13 до 13.02.2015 (на 1 рік).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2014 (колегія суддів у складі: головуючого судді Гаврилюка О.М., суддів Іоннікової І.А., Майданевича А.Г.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.02.2014 у справі № 910/8848/13 залишено без задоволення.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, з урахуванням доповнень до касаційної скарги від 18.06.2014, просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.02.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2014 у справі № 910/8848/13, відмовити у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами першої і апеляційної інстанції норм процесуального права.

До Вищого господарського суду України надійшов відзив Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю на касаційну скаргу, в якому відповідач просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.02.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2014 у справі № 910/8848/13 залишити без змін, а у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" у додаткових поясненнях до касаційної скарги підтримало вимоги поданої касаційної скарги.

Сторони згідно з приписами статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, та скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому цим Кодексом та Законом України "Про виконавче провадження".

Як передбачено статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Задовольняючи заяву відповідача про відстрочку виконання рішення суду, місцевий господарський суд виходив з поданої відповідачем консолідованої фінансової звітності за 2012 рік, яка відображає наявність значних боргів відповідача, врахував, що в умовах економічної кризи прибутки відповідача від основного виду діяльності, яким є будівництво житла та іншої нерухомості, зменшилися, що не дає фінансової можливості відповідачу проводити розрахунки, а стягнення значних коштів з відповідача ускладнить і так вкрай тяжкий фінансовий стан підприємства.

Враховуючи наведене, місцевий господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви відповідача і відстрочив виконання рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2013 у справі № 910/8848/13 на 1 рік - до 13.02.2015.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи справу у повному обсязі згідно із положеннями ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, погодився із вказаним висновком суду першої інстанції та, залишаючи без змін ухвалу суду про відстрочення виконання рішення, виходив з того, що відсутність відстрочки виконання рішення по справі може призвести до банкрутства відповідача, який за наявності тяжкого фінансового стану здійснює погашення заборгованості, та визнав вказані обставини достатніми для надання відповідачу обмеженої відстрочки виконання рішення.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такі висновки господарських судів попередніх інстанцій необґрунтованими з огляду на наступне.

За змістом статті 121 Господарського процесуального кодексу України підставою для відстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, цією нормою процесуального права не вимагається і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.

Отже, виходячи із наведеного, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочку чи розстрочку виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-3, ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, тобто спроможні містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування у справі.