Постанова ВГСУ від 18.06.2014 року у справі №910/292/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2014 року Справа № 910/292/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Короткевича О.Є.розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постановувід 03.03.2014 господарського суду міста Києвата постановувід 14.04.2014 Київського апеляційного господарського суду у справі№ 910/292/14 господарського суду міста Києва про банкрутствотовариства з обмеженою відповідальністю "А Логістик", м. КиївліквідаторНовосельцев В.П., м. Черкаси в судовому засіданні взяв участь

голова ліквідаційної комісії боржникаФілатов В.А., паспорт.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.02.2014 порушено провадження у справі №910/292/14 про банкрутство ТОВ "А Логістик" в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом " (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-VI ) (далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду міста Києва від 03.03.2014 визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора банкрута, зобов'язано його вчинити певні дії та інше.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2013 (судді: Пантелієнко В.О. - головуючий, Верховець А.А., Остапенко О.М.) за результатами розгляду апеляційної скарги Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ в Оболонському районі, скаржник) вказану постанову залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, провадження у справі припинити. Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема ст. 95 Закону про банкрутство, ст. ст. 104, 105, 110, 111 Цивільного кодексу України, ст. 60 Господарського кодексу України. Скаржник зазначає про те, що його не було повідомлено про ліквідацію боржника, чим позбавлено можливості проведення позапланової документальної перевірки боржника.

Заслухавши пояснення учасника судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, Господарський процесуальний кодекс України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Між тим, згідно з ч. 6 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі про банкрутство.

Враховуючи те, що у справах про банкрутство, окрім судових рішень у формі ухвал, в одному випадку, у разі визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, виноситься постанова, оскарження такої постанови відбувається з урахуванням особливостей, передбачених Законом про банкрутство.

Відтак, в силу особливостей справи про банкрутство (ст. 41 ГПК України), коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

У відповідності до абз. 16 ст. 1 Закону про банкрутство учасниками провадження у справі про банкрутство визнано таких осіб: сторони (конкурсні кредитори та боржник), забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

При цьому колегія суддів бере до уваги, що вищевказаний перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство названа стаття відносить також інших осіб, які у випадках, передбачених Законом про банкрутство, беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Однак інші випадки участі органу державної податкової служби у справі про банкрутство платника податків Законом про банкрутство не передбачені. Таким чином, орган державної податкової служби не віднесений чинним законодавством до інших, окрім кредиторів, учасників справи про банкрутство.

Необхідно зазначити, що особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а саме кредитора, лише після заявлення у встановленому порядку грошових вимог до боржника. Тільки після цього така особа має процесуальне право на оскарження процесуальних документів у справі про банкрутство.

Оскаржуючи судові рішення у даній справі про банкрутство, ДПІ в Оболонському районі вказує на те, що боржник перебуває у нього на обліку як платник податків.

Проте в матеріалах справи відсутні докази звернення скаржника з грошовими вимогами до боржника в порядку, встановленому ч. 3 ст. 95 Закону про банкрутство.

Таким чином, ДПІ в Оболонському районі не набула статусу учасника справи про банкрутство, оскільки не звернулася з грошовими вимогами до боржника.

Більше того, про наявність у боржника будь-якої податкової заборгованості скаржник не вказує і в касаційній скарзі.

За таких обставин заявник апеляційної скарги - ДПІ в Оболонському районі позбавлений права на оскарження судових рішень у справі про банкрутство. У зв'язку з чим судом апеляційної інстанції неправомірно здійснено перегляд постанови суду першої інстанції за апеляційною скаргою неучасника справи про банкрутство.