ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 червня 2014 року Справа № 910/21089/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіБожок В.С.,суддівКостенко Т.Ф., Сибіги О.М.розглянувши матеріали касаційної скаргиПриватного акціонерного товариства "Теодосія", м. Київна постановуКиївського апеляційного господарського суду від 02.04.2014 рокуу справі господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. КиївдоПриватного акціонерного товариства "Теодосія", м. Київпростягнення 200 692,96 грн.
за участю представників
позивача: Єршова С.В.,
відповідача: Кубарєва Ю.О.
В С Т А Н О В И В:
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі за текстом - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до приватного акціонерного товариства "Теодосія" (далі за текстом - ПрАТ "Теодосія") про стягнення інфляційних втрат у розмірі 16 182, 95 грн., 3 % річних у розмірі 33 071, 46 грн. та пені у сумі 151 438, 55 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 18.12.2013 року залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2014 року позовні вимоги задоволено частково: присуджено до стягнення з ПрАТ "Теодосія" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" пеню у розмірі 151 283, 01 грн., 3 % річних у розмірі 33 071, 46 грн., інфляційні втрати у розмірі 5 321, 88 грн. та судовий збір; в іншій частині позову - відмовлено.
Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що відповідачем на підставі чинного Договору купівлі-продажу природного газу №1011-ТБ від 30.09.2011 року допущено порушення строків розрахунків, а тому з врахуванням ст. ст. 622, 625 Цивільного кодексу України підлягає стягненню у повному обсязі 3 % річних у сумі 33 071, 46 грн.; також необхідно частково задовольнити позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 5 321, 88 грн., оскільки вказана вимога заявлена без дотримання вимог ст. 625 Цивільного кодексу України, що передбачає право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а не лише за ті періоди, коли індекс інфляції становив більше 100 %; крім того, оскільки відповідачем допущено порушення строків розрахунків з урахуванням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України підлягає стягненню і пеня в сумі 151 283, 01 грн.
Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, ПрАТ "Теодосія" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2014 року та рішення господарського суду міста Києва від 18.12.2013 року в частині стягнення 151 283, 01 грн. пені, 4 989, 20 грн. інфляційних втрат та судового збору - скасувати і прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення цих сум.
ПАТ "НАК "Нафтогаз України" відзиву на касаційну скаргу подано не було.
В судовому засіданні представник відповідача просив касаційну скаргу задовольнити, постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2014 року та рішення господарського суду міста Києва від 18.12.2013 року в частині стягнення 151 283, 01 грн. пені, 4 989, 20 грн. інфляційних втрат та судового збору - скасувати і прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення цих сум, а представник відповідача проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.09.2011 року ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та ЗАТ "Теодосія", правонаступником якого є ПрАТ "Теодосія" (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу природного газу № 1011-ТБ (далі за текстом - Договір), за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році природний газ, який ввезений на митну територію України продавцем, а покупець зобов'язався приймати та оплачувати газ на умовах цього Договору.
Згідно з п. 2.1 Договору продавець зобов'язувався передавати покупцю в період з 1 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року природний газ обсягом до 2000 тис. м3 згідно наведеного у цьому пункті помісячного графіку.
Разом з тим, в п. 2.1.1 Договору сторони передбачили можливість зміни обсягів газу, що планується передати за цим Договором, протягом місяця продажу в установленому порядку.
Відповідно до п. 3.3 Договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу оформлюється актом приймання-передачі газу.
Пунктом 5.2 Договору передбачено, що ціна природного газу з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом становила 3 628, 20 грн. з ПДВ.
Згідно з п. п. 6.1., 6.2. Договору оплата за газ повинна здійснюватися покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки, а остаточний розрахунок за фактично переданий газ - до 10-го числа наступного за місяцем поставки з поточних рахунків покупця.
Відповідно до п. 7.2 Договору за несвоєчасну оплату газу у строки, зазначені у п. 6.1 Договору, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Неустойка нараховується продавцем протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.
В п. 11.1 Договору вказано, що цей Договір набуває чинності з дати його укладення і діє в частині реалізації газу з 1 жовтня 2011 року до 31 грудня 2012 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до повного погашення заборгованості.
В подальшому, сторонами було укладено ряд додаткових угод до зазначеного Договору, якими вносились зміни щодо ціни поставленого природного газу.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, на виконання умов Договору ПАТ "НАК "Нафтогаз України" у період з жовтня 2011 року по грудень 2012 року поставило ПрАТ "Теодосія" природний газ на загальну суму 6 662 810, 92 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями двосторонньо підписаних Актів приймання-передачі природного газу. Вказані Акти підписані без будь-яких зауважень зі сторони покупця.
Звертаючись до господарського суду з позовом, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" зазначило, що станом на 15.08.2013 року заборгованість за договором ПрАТ "Теодосія" було сплачено, однак відповідачем допущено порушення строків розрахунків, а тому з урахуванням ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України з боржника підлягає стягненню пеня, 3 % річних та інфляційні втрати.
З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.
Предметом спору у даній справі є стягнення пені, інфляційних та 3 % річних за невиконання умов договору купівлі-продажу природного газу, а, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
Сервисы для юристов