ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 червня 2014 року Справа № 910/18427/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Остапенка М.І.,суддів :Гончарука П.А., Стратієнко Л.В., розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМПЛАНЕТА"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2014 рокуу справі за позовомМіністерства охорони здоров`я України в особі Державного підприємства "Укрмедпостач"доТовариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМПЛАНЕТА"простягнення коштів,
В С Т А Н О В И В:
у вересні 2013 року Міністерства охорони здоров`я України в особі Державного підприємства "Укрмедпостач" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМПЛАНЕТА" 180 626,92 грн. пені за період з 15.12.2012 року по 11.06.2013 року та 88 135,81 грн. штрафу, посилаючись на неналежне виконання останнім умов договору № 76/12/297/21-24 від 26.10.2012 року щодо строків поставки товару.
Рішенням господарського суду м. Києва від 05.12.2013 року позов задоволено у повному обсязі.
За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2014 року рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.
Постановлені у справі судові рішення оскаржені в касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 11.06.2014 року порушено касаційне провадження у справі за скаргою відповідача, у якій він посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права і просить судові рішення скасувати, прийнявши нове рішення, яким зменшити суму штрафних санкцій.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Статтями 526, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ст. 549 ЦК України).
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами обох інстанцій, відносини сторін врегульовані договором № 76/12/297/21-24 від 26.10.2012 року, за умовами якого ТОВ "ФАРМПЛАНЕТА" (постачальник) зобов'язалось за замовленням Міністерства охорони здоров`я України (замовник) поставити ДП "Укрмедпостач" (уповноважене підприємство позивача) товар, а саме фармацевтичні препарати для їх подальшої поставки до закладів охорони здоров'я, а останній оплатити вартість цього товару.
Відповідно до п. 4.3 цього договору, замовник має право здійснити попередню оплату з дотриманням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2006 року № 1404 у розмірі до 100 % від ціни договору на підставі рахунку, виставленого постачальником.
Пунктом 5.1 зазначеного договору встановлено, що постачальник забезпечує поставку товару на умовах поставки DDP - Київ (у значенні міжнародних правил Інкотермс-2000) на склад уповноваженого підприємства замовника у відповідності до узгодженого графіку поставки (додаток № 2 до договору).
За п. 7.2 договору, у випадку затримки поставки товару понад термін, встановлений п. 5.1 цього договору, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення поставки товару, а за прострочення понад 30 календарних днів з постачальника додатково стягується штраф в розмірі 7 % від вартості непоставленого (неприйнятого) товару, а у разі здійснення попередньої оплати постачальник, крім сплати зазначених штрафних санкцій, повертає замовнику кошти з урахуванням індексу інфляції.
Перевіряючи дотримання кожною із сторін взятих на себе обов'язків судами обох інстанцій встановлено, що всупереч взятим на себе зобов'язанням, поставку обумовленої договором продукції в узгодженні строки, тобто до 15 грудня 2012 року, відповідач не здійснив, поставивши останню частину товару у липні 2013 року, що підтверджується належними та допустимими доказами і сторони це не оспорюють.
З огляду на наведені вище обставини, які не оспорюються відповідачем і свідчать про неналежне виконання ним своїх договірних зобов'язань, суд першої інстанції та апеляційний господарський суд прийшли до правильного висновку щодо правомірності вимог про притягнення відповідача до відповідальності, передбаченої п. 7.2 договору, та безпідставності його посилань на наявність обставин непереборної сили, які виключали можливість своєчасного виконання договору, а тому судові рішення про задоволення позову є обґрунтованими, такими що відповідають матеріалам справи та правовим нормам, які регулюють спірні відносини і підстав для скасування чи зміни судових рішень за мотивів, наведених у касаційній скарзі, судова колегія Вищого господарського суду України не вбачає.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2014 року - без змін.
Головуючий М.І. Остапенко
Судді П.А. Гончарук
Л.В. Стратієнко
Сервисы для юристов